Король Віктор Юрійович («Принц»)

Народився 27 лютого 1984 року в Севастополі в родині військовослужбовця.

З дитинства мешкав у Бахчисараї, де навчався у школі-ліцеї.

Вищу освіту здобував у Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя та в Луцькому національному технічному університеті.

Проходив строкову військову службу в 36-й окремій бригаді берегової оборони ВМСУ. Після демобілізації відкрив підприємство з виробництва корпусних меблів.

Очолював ГО «Кримське братство». Сприяв діяльності районного осередку ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка, який очолював його батько, та ГО «Український дім» у Бахчисараї.

Після російської окупації Криму у 2014 році виїхав до Тернополя, добровільно став до лав 6-го батальйону територіальної оборони «Збруч» ЗСУ на посаді старшого стрільця. В червні 2015 року був демобілізований, після чого став членом Тернопільського обласного осередку Добровольчого Українського корпусу «Правий сектор».

У 2017 році долучився до Французького легіону; за деякий час повернувся до України з метою поширення отриманого за кордоном досвіду на батьківщині.

У 2018-2019 рр. мешкав у Тернополі, займався виробництвом меблів.

На початку 2020 року виконував бойові завдання на території Донецької області, зокрема в Авдіївці, у складі 1-ї ОШР ДУК ПС. Був нагороджений медаллю «За оборону Авдіївки» голови міської ВЦА та нагрудним знаком «За особливу службу» III ступеня командувача Сухопутних військ ЗСУ.

Проживав у селі Хорові Острозької громади Рівненської області.

Після повномасштабного вторгнення РФ до України 1 ОШР ДУК ПС перейшла до складу ССО ЗСУ, згодом – до 1-го ОМБ/ОШБ «Вовки Да Вінчі» 67-ї ОМБр (з лютого 2024 року – 108-й ОМБ «Вовки Да Вінчі» 59-ї ОМПБр імені Якова Гандзюка). Відтоді Віктор Король виконував бойові завдання на різних ділянках фронту в Запорізькій, Харківській та Донецькій областях, беручи участь в операціях на Бахмутському, Куп'янському, Лиманському та інших напрямках на посадах старшого навідника, старшого бойового медика, оператора управління / командира артилерійської батареї. Нагороджувався відзнакою командувача Сухопутних військ ЗСУ «За звитягу» та почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «За збережене життя».

В кінці серпня 2024 року поблизу Селидового (Покровський район Донецької області) отримав контузію з тяжкими травмами; після двох операцій та пройшовши реабілітації повернувся на передову.

29 грудня 2024 року отримав несумісні з життям поранення під час штурмових дій поблизу села Нововасилівки Покровського району Донецької області.

6 січня 2025 року тіло Віктора Короля було піддане кремації в Києві. За волею батьків захоронення праху заплановане на території Національного військового меморіального кладовища в селищі Гатному в передмісті Києва.