Гегечкорі   Олег
(1972 - 2022)
Головна/ Енциклопедія/ Меморіал / Гегечкорі

Гегечкорі Олег Іродійович


Народився 9 січня 1972 року в смт Гвардійське Сімферопольського району у грузинсько-російській родині.


Авіацією захопився зі шкільних років. У 1992-1995 рр. після строкової служби в армії навчався у Кременчуцькому льотному училищі, здобув професію вертолітника. Служив в Одеській області; після розформування військової частини переведений до вертолітної ескадрильї 11-ї окремої бригади армійської авіації Сухопутних військ ЗСУ з дислокацією в Херсоні, з часом став її командиром.


Провів за штурвалом гелікоптера понад 20 років. До 2014 року неодноразово виконував обов'язки у складі українського контингенту місії ООН у Ліберії та Сьєрра-Леоне, проходив службу в пошуковій бригаді.


З початком російсько-української війни виконував бойові завдання у зоні АТО/ООС (Дебальцеве, Волноваха, Амвросіївка та ін.), зазвичай доправляв вантажі та евакуйовував поранених. Як інструктор навчав курсантів.


12 грудня 2016 року Указом Президента України № 551/2016 за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.


Після початку повномасштабного вторгнення РФ до України наприкінці лютого 2022 року, виконував бойові завдання на київському напрямку, атакуючи ворожі колони; здійснював по декілька вильотів на день.


8 березня 2022 року під час бойового завдання загинув поблизу села Бервиця Броварського району Київської області, розбившись на гелікоптері, збитому з ПЗРК російськими терористами.


14 березня 2022 року Указом Президента України № 134/2022 за особисту мужність під час виконання бойових завдань, самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (у списках загиблих на той час не значився).


8 квітня 2022 року похований на Свіштовському кладовищі в місті Кременчуці Полтавської області. Залишив дружину та двох дітей.


8 травня 2022 року Указом Президента України № 322/2022 за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений званням Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» посмертно.