Янчишин (Янцишин) Іван Адріянович

Народився 20 травня 1920 року в селі Вороцеві (нині Яворівського району Львівської області).

У 1930-х рр. долучився до ОУН.

У 1939 році скінчив Українську академічну гімназію.

У 1941 році почав навчання у Віденському університеті за ветеринарною спеціальністю. З початком німецької окупації України повернувся на батьківщину, продовжив навчання у ветеринарному інституті у Львові, будучи членом визвольного руху.

На початку листопада 1941 року вирушив зі Львова до Криму в складі рою Івана Осадчука, який прямував з Кривого Рогу і мав 13 учасників. Разом зі Степаном Теслею, Іваном Осадчуком та Григорієм Вольчаком («Сухий», «Гриць»), які також мали призначення на Сімферополь, долучився до заснування Кримського обласного проводу ОУН, виконуючи обов'язки референта пропаганди.

У грудні 1941 – травні 1942 рр. працював перекладачем у німецькій господарчій установі ВІКО.

У травні 1942 року на основі капели бандуристів заснував у Сімферополі Український музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка, ставши його адміністратором. Театр діяв у будівлі міської опери, його колектив налічував 60 осіб. При театрі працювали окремо капела бандуристів (16 осіб) і балет (12 осіб). Свої відрядження по Криму Іван Янчишин використовував для приєднання нових членів до визвольного підпільного руху і для організації підпільної, добре законспірованої мережі.

Восени 1942 року встановив особистий зв'язок з проводом Південноукраїнських земель, долучившись до автоколони, що прямувала на материкову Україну.

В січні 1943 року, рятуючись від арешту за доносом одного з членів російської театральної трупи до гестапо, виїхав до Джанкою на посаду районного провідника. За іншими даними, з початку 1943 року мешкав у Сімферополі на квартирі інженера МТС Михайла Коробаня, якого загітував допомагати ОУН; у квітні–травні 1943 продовжив працювати перекладачем у ВІКО. Того ж року проводив нелегальну діяльність. Згодом виїхав з Криму через Мелітополь і Дніпро до Львова, де продовжив ветеринарні студії.

Після ІІ світової війни емігрував до Німеччини. Навчався у Ґіссені. У 1948 отримав диплом доктора ветеринарних наук в Українському технічно-господарському інституті (Мюнхен).

1 лютого 1949 разом із дружиною Ольгою (дівоче прізвище – Колодій, померла восени 1973 року) за сприяння «Злученого українсько-американського допомогового комітету у Філадельфії» прибув пароплавом «Мартін Шарк» до Нью-Йорка, де працював асистентом у приватній клініці малих тварин. Після нострифікації диплома у Мічиганському університеті та складання державного іспиту в 1956 році одержав право вести самостійну ветеринарну практику, після чого заснував власну клініку малих тварин.

Був одним з видатних діячів середовища Української головної визвольної ради, заступником голови політичної ради Однодумців ОУН за кордоном.

Протягом тривалих років боровся з раком. Незважаючи на слабке здоров'я, віддавав усі сили активній участі в політичному та громадському житті українців США.

Помер 15 липня 1969 року в Детройті. Похований 18 липня 1969 при церкві Непорочного Зачаття в місті Хемтремк (штат Мічиган). Сини Юрій і Петро на момент смерті батька навчалися в університеті та середній школі відповідно.

Іван Янчишин є автором наступних праць, які вважаються втраченими:

І. А. Моряк (Мор'як / Янцишин): Спомини з Криму. Моя участь у Похідних групах і в українському революційному підпіллі в Криму в 1941-43 pp. Машинопис. США. Вересень 1955. 32 с;

І. А. Моряк (Мор'як / Янцишин): Інформації про українське життя в Криму в часі останньої війни (Машинопис)