Жуков Вадим Андрійович

Народився 24 грудня 1993 року в Криму (місце уточнюється).

З 2004 року мешкав у Дніпрі, де у 2010 році скінчив ліцей №134.

У 2015 році був мобілізований до НГУ. Після демобілізації проходив військову службу за контрактом у 31-й (Дніпровській) бригаді НГУ імені генерал-майора О. Радієвського на посаді головного сержанта.

Станом на початок повномасштабного вторгнення РФ до України 24 лютого 2022 року перебував у лавах батальйону оперативного призначення, успішно виконував задачі зі звільнення Харківщини. Після ротації отримав бойове розпорядження з оборони міста Кремінної Сіверодонецького району Луганської області.

В лютому 2023 отримав мінно-вибухове поранення, після лікування у Донецькій області повернувся на фронт.

10 квітня 2023 року в боях поблизу Кремінної внаслідок ворожого артилерійського обстрілу отримав поранення, несумісні з життям; офіційною датою смерті вказано 11 квітня.

29 листопада 2023 року на будівлі ліцею №134 у Дніпрі, випускником якого був Вадим Жуков, було відкрито меморіальну дошку на спомин захисника.

Указом Президента України №125/2024 від 24 лютого 2024 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові Вадим Жуков удостоєний звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» посмертно.