Панько Андрій Мефодійович

(у деяких джерелах прізвище помилково вказується як "Манько")

Народився в 1901 році (точна дата невідома) в Керчі в селянській родині. Мешкав у будинку №25 у Торговому (нині Кооперативному провулку).

Здобув середню освіту.

За часів Української Держави був службовцем.

В архівних джерелах зазначено, що за часів Директорії УНР та за радянської влади Андрій Панько був секретарем української громади Керчі, організованої у травні 1917 року і розгромленої за режимів Дєнікіна та Вранґєля.

Під час окупації материкової території України та Кримського півострова військами Дєнікіна навчався у Кагарлику на Київщині. Пізніше служив матросом на водному транспорті.

У травні 1921 року вступив до Київського інституту народного господарства. У серпні того ж року був заарештований большевиками за звинуваченнями у членстві у Всеукраїнському центральному повстанчому комітеті (ВУЦПК). На момент арешту був неодруженим, безпартійним, несудимим.

На допиті 11 серпня 1921 року розповів, що дорогою до Києва познайомився з головою Катеринославського губернського повстанкому Андрієм Рибалком-Зіркою, який познайомив його з Суховієм (прізвисько секретаря геофізичної секції Академії наук Макара Суходольського, одного з організаторів ВУЦПК); той, у свою чергу, познайомив Панька з членом Центральної п'ятірки ВУЦПК Федором Наконечним. У матеріалах слідства зазначалося, що Андрій Панько приїхав з Керчі "для зв'язку з Центром та отримання інструкцій і наказів" до Києва, де прибув на явку до Суховія за вказівкою Зірки; після цього Панько та Суховій у Софіївському соборі зустрілися з Наконечним, якому Суховій відрекомендував Панька як представника Криму. При цьому вказувалося, що Панько "вступив до організації ВУЦПК", встановив постійний зв'язок із Наконечним і отримав інформацію від ВУЦПК, після чого зібрався вирушити до Криму. На допиті Андрій Панько повідомив, що зібрався повернутися до Керчі через критичне матеріальне становище.

На засіданні колегії Київської Губернської надзвичайної комісії 28 серпня 1921 року Андрій Панько разом з іншими членами та учасниками ВУЦПК був засуджений до розстрілу з конфіскацією майна (у протоколах допиту в графі про майно зазначалося – "Жодного"). Ймовірно, вирок було виконано того ж дня. Місце поховання невідоме.

29 липня 1996 року був реабілітований. У справі про реабілітацію зазначалося, що Андрій Панько членом ВУЦПК не був. При цьому були згадані матеріали допиту, під час яких Панько свідчив, що познайомився з Андрієм Зіркою в потязі Керч-Київ; той познайомив його з Суховієм і Наконечним, які "передали якісь бумаги з адресами в Керчі".