Микола Андрусенко

Український актор театру.

Народився 13 травня 1922 року в с. Мирошниківка Коломацького (колишнього Валківського) району на Харківщині; згодом родина перебралася до Валок.

У драматичному гуртку при місцевому піонерському клубі виступав в аматорських спектаклях Валківського Народного дому.

З1940 року працював культорганізатором у Валківському дитбудинку.

З початком І світової війни був відряджений на риття протитанкових окопів до Чернігівської області. При відступі радянських військ потрапив в оточення у районі станції Яготин, повертався додому територією, окупованою німецьким військом. У травні 1942 року був примусово вивезений на роботи до Німеччини, де перебував до травня 1945 року. Після звільнення служив хористом ансамблю Червоноармійської пісні і танцю 28-ї армії Білоруського округу.

Після повернення до Валок у 1946 році, незабаром, рятуючись від голоду, виїхав на захід України, де мешкав старший брат; скоро перевіз до себе батьків. Влаштувався підсобним робітником до Дрогобицького музично-драматичного театру; невдовзі став його провідним актором.

У 1957 році отримав запрошення на роботу від Кримського музичного театру драми і комедії (згодом Кримський український музичний театр), з колективом якого пов'язав решту свого сценічного життя, яке загалом тривало 62 роки.

У 1979 році був удостоєний звання Народного артиста УРСР.

За своє творче життя на сцені створив понад 200 образів, якими зачарував сотні своїх прихильників як у Криму, так і по всій Україні.

Помер 20 травня 2010 року в Сімферополі на 89-му році життя.

Ролі у виставах:

Возний («Наталка Полтавка» І. Котляревського);

Шельменко («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка);

Омелько («Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого; цю роль зіграв 248 разів).