Волянський Єлисей (Олисій) Іванович

Народився у 1867 році в родині священика Івана Волянського на Поділлі (точне місце та дата народження невідомі).

У 1890 році скінчив Петербурзьку військово-медичну академію. Мав титул надвірного радника. Служив молодшим лікарем 59-го піхотного полку. Мешкав в Одесі, де одружився з Вірою Комаровою – донькою видатного громадського та літературного діяча Михайла Комарова. Був членом одеської української громади.

У 1896 році мешкав у Петербурзі, де став скарбником української громади, заснованої з ініціативи Євгена Чикаленка. Під псевдонімом «Ол. Срібний» опублікував розвідку «До штундового релігійного руху» в часописі «Житє і слово», який редагував Іван Франко.

У 1898 році, завдяки знайомствам із багатьма петербурзькими українцями, долучився до заснування «Товариства імені Т. Шевченка для допомоги нужденним уродженцям південної Росії, що вчаться у вищих навчальних закладах Санкт-Петербурга».

На початку ХХ століття з дружиною та сином Богданом переїхав на службу до Керчі, де родина Волянських спочатку мешкала на 2-й Босфорській вулиці, а з 1913 р. – за містом, при Керченському військовому лазареті Чорноморського флоту, який очолив Єлисей Іванович.

В 1904-1905 рр. брав участь у російсько-японській війні.

У Керчі в подружжя Волянських народилися ще четверо дітей – Роман (1902), Михайло (1905), Віра (1909) та Юрій (1911).

Навесні 1918 року лазарет у Керчі було закрито, а його начальника генерала Волянського виселено з родиною з помешкання.

Відправивши дружину та дітей до Одеси, Єлисей Іванович був змушений певний час переховуватись у друзів у Києві, після чого сам перебрався до Одеси, де тривалий час поневірявся без засобів до існування. Мешкав у будинку №10 на Великій Арнаутській вулиці. Згодом працював дільничним лікарем в одеській поліклініці №6. Був членом медичної секції Одеського наукового товариства при ВУАН, автором популярних книжок з охорони здоров’я: у 1923 році в Одесі вийшов друком його переклад українською мовою праці М. Лебедєва «Розмноження», у 1924 році в Харкові – праця «Баби-шептухи та лікар», за рік там само – брошура «Наука про здоров’я: Як треба жити, щоби здоровим бути й довше прожити». Також Волянський був одним із редакторів «Медичного російсько-українського словника» В. Кисельова, що вийшов в Одесі у 1928 році.

Точна дата смерті Єлисея Волянського невідома; помер у крайніх злиднях у 1930 або 1932 році від раку легенів, який діагностував сам.