Протокол № 1

з’їзду Українських організацій в Криму, одбувшогося 28–29 (15–16) серпня 1918 року в помешканні Сімферопольської Української Громади, Лазаревська, №8, скликаного на підставі постанови ініціативного гуртка при Сімферопольській громаді, оповістивши про з’їзд краєвий кримський уряд згідно його декларації №1 ст. 1 і німецького коменданта м. Сімферополя. 

Прибули: 

від м. Сімферополя

Голова Ради Громади Петро Близнюк

і Делегат ініціатор Сімферопольського громадського кооперативу Денис Мацько;

Ялти

Голова Ради Громади Павло Горянський

і товариш Голови Наталія Ярошевська.

Севастополя

член ревізійної комісії Українського клюбу Максим Муленко

голова кооперативу, він же і скарбник клюбу Іван Лихонос.

Євпаторії

Товариш голови Ради Громади Павло Черевченко

Алупки

делегат Української громади Йосип Шевченко

Таврії

Член виконавчого комітету всіх організацій на Таврії Митрофан Мальцев, який і открив з’їзд. 

Головою з’їзду обібрано Івана Лихоноса, Товариша Голови Йосипа Шевченка і писарем Петра Близнюка. По виборі президії з’їзду приступлено до розглядання повістки, яка була ухвалена одноголосно.

1) Доклади з міст

2) Організація центральної спілки Громад

3) Відкриття кооперативів на місцях

4) Культурно–просвітні справи

5) Вироблення зразкового проекта Статута Українських Культурно–Просвітніх громад. Після доклада з міст і детального розглядання зазначених питань з’їздом ухвалено відповідні резолюції.

Розглядали

Ухвалили

І

Видання Української газети російською мовою.

З’їзд, знаходячи необхідним видання такої газети в Криму, ухвалив наробити всякі заходи, аби було знайдено засоби на здійснення цієї справи.

II

Підтримання української газети "Наш степ". Маючи на увазі безпорадне становище газети "Наш степ", з’їзд знаходе необхідним запропонувати Українським громадам в Криму прийти з грошовою допомогою в справі видання цієї газети, а разом і літературною працею.

III

Про заснування національного хора. Подбать про заснування при кожній громаді власного хору з досвідченим диригентом, в разі потреби всі хори українських громад мають об’єднатись для публічних концертів. В разі потреби до хору можуть бути прийняті хористи на жалування.

IV

З’їзд, вважаюче за необхідність ширити національну просвіту, ухвалив, аби Українські органи на Криму улаштували б курси Українознавства, лекції і читання з лихтарем, відчиняли б "Просвіти", дитячі садки, школи, національні свята і т. и., а краєва рада у Криму, щоб завше була до послуг Українських Організацій на Криму, аби допомогти в цих національних справах.

V

Дошкільне виховання.

При першій змозі улаштувати силами громад підготовчі школи для дітей громадян, по скінченню яких діти могли вступати до першої кляси середньої школи з викладовою українською мовою.

В наступному шкільному році 1918–1919 р. з’їзд визнав бажаним, аби кожна громада влаштувала курси Українознавства, української мови, письменства, історії, культури, географії, як для учнів, так і для дорослих.

VI

Про книгозбірні й читальні.

Визначаюче потрібним допомогти організаціям мати книгозбірню та поліпшить замовлення і доставку з центрів книжок і інших часописів. Доручить Краєвій Раді допомагать організаціям своїми повідомленнями про становище книжкового базару, нові видання, а головним чином взять на себе замовлення доставки книжок на кошти організації, організувати ще в центрі зразкову книгозбірню.

VII

Маючи на увазі, що Український театр був і є найвищий розвій українського духовного життя, чому повинен він стати на найвищу височінь, яка сіє будучого урожаю, культурної ниви життя, а тому слід проводить на місцях театральні справи як можна ширше.

VIII

Дитячі садки.

Прохати діячів Українських організацій звернути увагу на дитячі садки і лише, щоб давати дещо можливе українське, щоб то: пісні, ігри, а де можливо откривать свої власні садки.

IX

Кооперативні справи.

Українські організації, гуртуючись тільки на підставах культурно–просвітніх завдань, не можуть задовольнити громадян в економічних справах, а через те зібрання загального з’їзду вирішило: пропонувать усім Українським Організаціям Криму і скласти власні національні кооперативи і згуртувати їх до Кримської загальної спілки кооператорів, порадивши брати на увагу зразок статуту кооператива Сімферопольської Української громади.

В склад Ради Спілки кооперативів мусить бути представництво від Української Ради Крима.

X

При заснуванні Українських Організацій в Криму з’їзд одноголосно ухвалив принята на увагу статут Громади м. Сімферополя, порадивши взяти його за зразок усім Українським Організаціям в Криму.

XI

Організація Центральної спілки громад.

Заснування краевого органу Українських Організацій в Криму, виділеному з–поміж себе органу із п’яти членів і одного кандидата, дати назву "Краєва Українська Рада в Криму" з осідком в м. Сімферополі, котра і провадить в життя всі постанови з’їзду.

XII 

Відкриття краєвої Української Ради в Криму. Обраному складу Краєвої Ради в Криму роспочать свою діяльність з 30 серпня с/р в 3 годині дня.

ЦДАВОВУ. Ф. 3766. Оп. 1. Спр. 132. Арк. 43–44 зв. Оригінал. Машинопис.

Статут Української Краєвої Ради в Криму

11 листопада 1918 року

Мета Ради:

1) просвіта і піднесення культури та добробуту українського народу і взагалі оборона прав українського населення Криму. Район діяльності Ради – Кримський півострів.

2) Для осягнення цієї мети прислугують Раді ось ті способи: видання усякого роду книжок і инших видавництв та поширення їх в народі, уладжування публічних лекцій, викладів, концертів, театральних вистав і т.д.; устне проучуваніє народу в усяких справах, уладжування національних свят, виставок, анкет; скликання з'їздів і конгресів в ріжних справах, закладання й удержування бібліотек, музеїв, читалень і випозичалень; засновання і ведення ріжних шкіл і курсів; закладання і ведення бурс, захоронок, дитячих садочків, вакаційних осель і инших благодійних інститутів; закладання позичково-благодійних кас і инших спілок та предприємств господарських, матеріальна допомога слугам науки, письменства, просвіти, мистецтва та шкільній молоді і т.п.

3) Краєва Українська Рада в Криму єсть юридична особа, що має право набувати і спродувати рухоме і нерухоме майно, так само робити позички і всякі договори, а також захищати свої інтереси через уповноважених Радою осіб у всіх установах, де в цьому може виявитися потреба.

Печать

4) Рада має печать з написом: "Краєва Українська Рада в Криму".

Склад Ради і порядкування справами

5) Краєва Українська Рада складається з представників істнуючих українських організацій в Криму. Вони вибирають з-поміж себе малу Раду з п'ятьох членів і двох кандидатів до них.

Мала Рада керує усіма справами Краєвої Ради.

Увага: в члени Малої Ради і Ревізійної комісії можуть бути обрані й члени українських організацій, що не суть членами Краєвої Ради.

6) Загальні Збори Краєвої Ради скликаються Малою Радою в разі потреби та не менше як двічі на рік. Головою Загальні Збори обирають щоразу одного з членів Краєвої Ради.

7) Члени Малої Ради вибирають з поміж себе Голову Ради, Товариша йому, Скарбника й Секретаря, инчі обов'язки розкладають по згоді між собою. Мала Рада вибирається на півроку.

8) Мала Рада скликається на наради Головою Ради або по заяві на папері не менш, як трьох членів Малої Ради.

9) Всі справи рішаються більшістю голосів присутніх. Коли голоси поділяться порівно, перевагу дає голос Голови.

10) Наради можуть відбуватися в присутності не менш як трьох членів Малої Ради, рахуючи в тім числі Голову Ради або його заступника.

11) Порядкування грошима Ради приймає на себе один з членів – скарбник, та за цілість сум і майна Ради відповідає уся Мала Рада.

12) Скарбник приймає, береже й витрачає гроші Ради по постановах Малої Ради. Всі ж суми, що вступають на протязі року, він кладе в банк на біжучий рахунок від Ради і залишає в касі Ради стільки грошей, скільки потрібно на місячні видатки.

Увага: відбирає гроши скарбник з біжучого рахунку по чеках, які повинні бути підписані Головою або особою, що його заступає, і ще одним членом Малої Ради.

Засоби Ради

13) Засоби Ради складаються: а) з щорічних та разових вкладок ріжних українських організацій; б) з жертв ріжних особ і інституцій; в) з сум добутих від упоряждених Радою публічних лекцій; читанів літературних вечорів, вистав і гулянок та г) з предметів на капітали Краєвої Ради й прибутків з її майна.

Зміна Статуту і скасування Ради

14) Зміни й додатки до цього Статуту можуть робити тільки Загальні Збори Краєвої Ради.

15) Краєва Рада перестає істнувати тільки з постанови Загальних Зборів при участи не менш як 2/3 членів Краєвої Ради.

16) Коли Рада перестане існувати, то після задовольнення всіх обов'язків, гроші і майно, яке лишиться, передається з постанови ліквідаційних зборів иншій установі, що має таку ж саму мету.

Статут цей розглянутий в Засіданні З'їзду Краєвої Ради 11 листопада 1918 року і ухвалений їм.

Голова зборів Йосип Розсуда

Секретар Йосип Шевченко

Члени:

1. Карпенко

2. П. Ярошевський

3. П. Близнюк

4. Мацько

З оригіналом згідно: 23 серпня 1919 року, м. Ялта

Голова Малої Ради Павло Горянський

ЦДАВОВУ: ф. 3696, оп. 3, спр. 50, арк. 5–6.

За деякий час було оголошено про заснування Бюро Української Краєвої Ради Криму в Києві: кримським українцям, що перебували у столиці, пропонувалося подати про себе відомості у письмовому вигляді на адресу: «Пушкінська, 39, к. 9, Христичу». Мічман Військово-Морського флоту УНР Яким Христич у 1917 році став співзасновником Українського морського клубу в Севастополі та увійшов до Морського куреня ім. П. Сагайдачного, у складі якого прибув у листопаді 1917 року з Севастополя до Києва на захист Української Центральної Ради. У 1918 році був державним інспектором продовольчих і земельних справ, комісаром УЦР у Криму; 15 квітня наказом міністра внутрішніх справ УНР був відряджений до Сімферополя для заснування філії Інформаційного бюро МВС УНР, обов’язком якого було поширювати серед населення Криму даних про політику українського уряду, його закони і «взагалі вести там роботу з наближення Криму до України». Вже за часів гетьмана Скоропадського Христич подав до МЗС Української Держави свій звіт про поїздку до Криму 15 травня 1918 р., в якому зазначив: «Оскільки мені довелось говорити з політичними діячами Криму, можна зробити висновок, що більшість, особливо класи торгівельні, робітничі та городяни, незалежно від національності, стоять на ґрунті української орієнтації. За той недовгий час перебування в Криму з моїх переговорів з політиками краю я виніс таке враження, що коли буде наша добра воля, можна бути впевненим – край забажає федерувати з Україною».

Ухвала Українського з'їзду Криму про надання виконкому Краєвої Української Ради статуту консульства Української Народної Республіки

11 серпня 1919 року

Ми, нижчепідписані представники українських організацій в Криму, зібравшись на з'їзд в м. Севастополі 11 серпня 1919 року, ухвалили таку постанову: "Аби Краєва Українська Рада в Криму могла обстоювати права української людности перед Кримською Владою і провадити широку організаційну, просвітну та економічну діяльність серед українців Криму. З'їзд постановив надати Виконавчому Комітету Краєвої Ради, котрий зветься Малою Радою, права Українського консульства і Голову Малої Ради Павла Єрофеіча Горянського визнати Консулом Української Народньої Республіки в Криму. Місцем перебування Консула є м. Ялта".

Представник м. Севастополя (підпис)

Представник м. Євпаторії (підпис)

Преставник м. Сімферополя Клевако

Представник м. Алупки Колесниченко

Представник м. Ялти Горянський

ЦДАВОВУ: ф. 3696, оп.3, спр. 50, арк. З

Звернення голови Кримської Крайової Української Ради до представника УНР на Кавказі з проханням допомогти в розбудові на півострові національного життя

25 серпня 1919 року

Копія

До вельможного Пана Голови Української Дипломатичної Місії на Кавказі

Од імені Краєвої Української Ради в Криму уклінно прохаю Вас переслати доклад про Краєву Раду, прохання про заснування Українського представництва в Криму і інші папери до уряду Народної Республіки, долучивши до прохання Вашу прихильну резолюцію.

Для урятування української справи в Криму Краєва Рада визнає необхідним призначення Урядом Українського представництва і асигнування задля його праці певних коштів. Дуже прохаю Вас, коли потрібно скласти кошторис видатків на удержання представництва в Криму та його культурно-економічну працю.

Полишаючи повернення нашої національної справи в Криму на кращий шлях Вашій ласкавій опіці.

Маю честь бути Вашим слугою.

Голова Краєвої Ради Павло Горянський.

25 серпня 1919 року

м. Ялта

Дворянська вул. № 10

ЦДАВОВУ: ф. 3696, оп. 3, спр. 50, арк. 7.

Звернення голови Української Ради Криму П. Горянського до МЗС УНР з проханням заснувати на півострові дипломатичне представництво

25 серпня 1919 року

До Міністерства Закордонних справ Української Народньої Республіки

Краєвої Української Ради в Криму

Прохання

Згідно з постановою З'їзду Українських Організацій в Криму 11 серпня сього року, Краєва Рада в Криму звертається до Міністерства Закордонних справ з уклінним проханням про надання Малій Раді прав Консульства або про заснування в Криму представництва Українського Уряду.

Таке представництво необхідно для Піднесення української національної справи в Криму, котра з плином часу все дужче занепадає. Без коштів і достойних поводирів українське міське громадянство в Криму лишиться беззахисним проти обрусительних заходів російського уряду, і населення змушене буде цілком денаціоналізуватись.

Треба також будити свідомість і підносити українську культуру серед селянства в Криму, для котрого досі Краєва Рада нічого не робила. Засоби, котрі ведуть до осягнення цієї мети, докладно з'ясовані в статуті Малої Ради, в пункті 2.

Крім того, після офіціальної наради делегації Краєвої Ради з представниками Татарської Директорії (власне з директором Закордонних справ) і Курултаю (Парламенту) вияснилось, що керманичі татарського народу вважають бажаним і потрібним представництво Українського Уряду в Криму для спільної діяльності в обороні національних прав обох народів.

Видатки на заснуванння культурних закладів (шкіл, курсів), на утримання представників і оплату роз'їздів нехай Міністерство буде ласкаве призначити на рік уперед по штатам, які воно визнає відповідними.

Оскільки Краєвій Раді відомо, Голова Української Дипломатичної Місії на Кавказі Іван Ігнатович Красковський пильно дбає про підтримання українського національного руху в колоніях і спеціяльно працює в сфері Східної політики України, його Краєва Рада вважає авторитетним порадником в справі утворення Українського Представництва в Криму.

Його Краєва Рада просить бути, посередником і переслати се прохання разом з докладом, статутом і инчими паперами до Міністерства.

Відповідь Міністерство нехай, буде ласкаве дати також через дипломатичну місію на Кавказі.

Голова Ради Павло Горянський.

З оригіналом згідно: секретар Укр. Місії на Кавказі.

25 серпня 1919 року.

Дворянська вул. № 10.

ЦДАВОВУ: ф. 3696, оп. 3, спр. 50, арк. 4.

Інформація голови Феодосійської Ради Луки Бакуна про діяльність української організації в Криму

1920 рік

Українська Організація Криму

Перед Великоднем 1917 року одночасово одержано із Севастополя та Сімферополя повідомлення зі зразком статуту відкриття на містах Просвітні і припинити діяльність Українського Землячества. В Вербну неділю були вибрані Ради із 15 чоловік, а на другий день Великодня Просвітньою Радою уже був українізований 52 піш. запасовий Віленський полк. На четвертий день ми отримали звістку, що заходами місцевих Просвітніх Рад уже були українізовані – Сімферопольский гарнізон, Керченська фортеця та частина Чорноморського Флоту. Зараз же були відкриті курси українознавства в Сімферополі та Севастополі. Через місяців два, дякуючи жидівській агітації серед війська гарнізону Сімферополя, Севастополя та Феодосії, Чорноморський фльот перейшов на сторону большевиків, за виключенням Керченської фортеці, яка останнього часу трималась, поки не прийшли німці. Гарнізон фортеці Керченської, який складався виключно із українців, по приходу німців перєдав як фортецю, так і майно, для передачі Українському Уряду, виговорив собі право по переїзду на Україну поволі.

По приїзду німців прийшлося всі Ради на терені Криму закрити по тій причині, що німці ставились дуже вороже до українських організацій. Відношення німців до українських організацій було таке ж, як і червоних москалів до білих.

Походження організації українського національного бльоку при уряді генерала Врангеля в Севастополі.

Ініціатива організації українського національного бльоку належить перш за все старшинам, які працювали в армії генерала Врангеля. Почалося з організації кружка національного під назвою ,Кружок Українських Старшин". Організація ця почалася 17 серпня 1920 року. Статут цього кружка був доложений генералу Врангелю. Мета була слідуюча – об'єднання українців на Кубані і в Криму. Доказувалося, що мається по 5-6 чоловік комісарів на кожний повіт і що розбити большевиків на Кубані можливо тоді, коли буде армія виключно українська, під національним прапором і коли команда армії на Кубані буде в руках українця, бо українці по мобілізації, об'явленій російським правительством, не підуть, бо український нарід на Кубані не віре ні російському уряду, який возглавляється генералом Врангелем, ні російському офіцерству і взагалі російській бюрократії. Доказом цього є той факт, що нє дивлячись присутности озброєної сили російських відділів на терені України (Мелітопольський повіт), по мобілізації ніхто не пішов. Доклад цей поставлено генералу Врангелю було цивільною особою, бо старшинам не дозволялось.

Генерал Врангель, прочитавши доклад, погодився з зазначеним і просив показати таких людей, яким повірив нарід і я, бо у Вас таких людей нема. І кружок виставив кандидатуру генерала Кірея, на що Врангель погодився і пропонував Кірею організувати Тимчасовий Український Уряд – Український Національний Бльок. Кірей зібрав своїх однодумців-русофілів – Михайла Кравченка, Олександра Безрадецького, Сахно-Устимовича, Михайла Левченка, зазначені особи кооптували до себе таких особ – Олексія Коломійця, Вячеслава Лащенка, Василя Овсянко-Більчевського, Івана Чорниша, Володимира Леонтовича, Федіра Шульгу Федіра Лизогуба, Миколу Ярошевського, Василя Вірського, Костя Воблого, Михайла Ханенка, Сергія Перлиха, Івана Пащевського. Оці особи організували національний бльок і собою представляли тимчасовий Український Уряд при генералі Врангелю. Цей бльок зараз же роспорядив організацію своїх філій на містах, поставившись негативно до існування Просвітніх Українських Рад на терені Криму. Бльоку не подобалась фізіономія цих Рад, позаяк Просвітні Ради мали демократичний напрямок і цілком підтримували Уряд і Головного Отамана У. Н.Р. Разом з цим появились відомости в місцевих російських часописах, що з Франції до Криму іде Українська місія заключити згоду з Врангелем. Хто стоїть на чолі цієї місії і хто її уповноважував вести переговори з генералом Врангелем в справах українських, нічого не, говорилося. Просвітні Ради, не маючи певних інформацій і аби не бути спровоцірованими російською бюрократією, заняли в цій справі вижидательну позіцію. Місія прибула через три-чотирі дні, і виявилось, хто возглавляє цю місію. На чолі місії стояв Моркотун та К-. Цілком було не зрозуміло не тільки для Просвітніх Рад, але і для громадянства, позаяк Моркотун та його Ко вела шаленну агітацію проти Уряду Головного Отамана УНР. Просвітні Ради запитали Сімферопольську Просвітню Губерніяльну Раду, що то за представники українського народу Моркотун та К-. Сімферополь відповів, що появилися багато самочинних урядів, указав на Севастопольський національний бльок та Моркотунську організацію і предписав триматися такої тактики: всі Просвітні Ради на місцях для інформацій повинні ввести по одному старому членові Рад в так званий національний бльок на містах, тобто місцеві філії бльока. Губернська Центральна Сімферопольська Просвітня Рада написала Севастопольському Центральному Українському Бльоку листа слідуючого зміста: "Скликати з'їзд українців Крима і теренів України, занятих військами Врангеля, не пізніше 1 жовтня. Коли такий не буде скликаний, то на 15 жовтня губерніяльна Сімферопольська Національна Просвітня Рада скличе український з'їзд самостійно".

16 вересня мною було одержано листа із Сімферополя від члена Губернської Просвітньої Ради Микола Шапарчука-Одинець, в якому просилося негайно переслати зразок того листа до Керченської Просвітньої Ради, а потім негайно виїхати до Севастополя для побачення зі своїми людьми, від яких одержу директиви щодо дальнійшої праці в боротьбі з зазначенним русофільским монархічним бльоком. Я негайно виїхав до Севастополя побачитися зі своїми людьми, а також і представниками деяких місцевих Просвітніх Рад.

В день мого приїзду відбулося засідання бльоку, в моїй присутності на ньому було вирішено нас допустити на засідання бльоку з рішаючим голосом. Виявилося, що то не було засідання лише бльоку, а то був той селянський з'їзд українців, фальшиво підтасований бльоком, про який просили Українські Просвітні Ради. Все ж таки як фальшиво не підтасовували, але помилилися у думці українського народу. Доклад з міст зараз же виявив, що селяне, міщанє і повстанці визнають владу на Україні лише Уряду УНР і Головного Отамана Симона Петлюру. Окремі докладчики, як, наприклад, з Олександрівського повіту з Катеринославщини, заявив, що, находячеся під владою большевиків, українське населення чекає яко визволителя з-під большевицького ярма лише одного – це Петлюру, навіть анархист Махно на селянських зібраннях заявив селянам, що всі повинні йти за Петлюрою, спасати Україну від жидів та кацапів. Представники бльоку зараз же зрозуміли, що на цей з'їзд прибули не їх прихильники, а форменні петлюровці, припинили повідомлення з міст і зараз же перейшли до чергового питання повістки дня. Та й небезпечно було делегатам з міст домагатися продовжувати доклади з міст, бо почувалося, що блоковці слідкують і помічалося приготування їх до помсти, через що прийшлося погодитися з заявою Голови З'їзду Безрадецького.

Так, факт помсти може служити доказом вбивства одного члена з'їзду з Олександрівського повіту (Голову Олександрівської Просвіти), котрого було забито в вагоні в подорожі додому між ст. Джанкой і Чонгар офіцером російського відділу, нібито не навмисно.

Безрадецький на з'їзді почав доказувати, що Петлюра – зрадник, що він віддав Україну полякам, цітірує деякі закордонні часописи та часопис Моркотуна, переводя їх на російську мову неправдиво, про що йому було заявлено навіть дійсним членом бльоку, однодумцем Безрадецького – Шульгою. На запитання одного із членів Сімферопольської Просвітньої Ради – чому на з'їзді немає представників від УНР і Головного Отамана і повстанців, відповідь Безрадецький дав таку: що повстанці уже приїхали, вони змучені і завтра являться, а представники уряду УНР проїхали Джанкой і теж завтра, очевидно, будуть на з'їзді.

Безрадецький доказував необхідність організації Уряду українського Врангеля по формі Кубанського Краєвого Уряду, бо Петлюра продав український народ полякам, а російський – більшовикам. Піддержував Безрадецького представник російського національного бльоку і українець Перлих, Сахно Устимович, Лизогуб і К.о. Далі вони доказували, що ми повинні боротися з большевиками, бо заволодіють Кримом жиди та большевики. З'їзд схвильовано просив доказати фактичними даними про зраду Петлюри українському народу. Піднявся гвалт, і засідання було перервано на 10 хвилин. Від спілки Рад і селян виступав Шульга, молодчий Леонтович, Овсянко-Більчевський, Коломієць, Лащенко, Шапарчук-Одинець, панотець Дашковський та другі і вказували, що на Україні влада мусе бути тілько влада Петлюри і Уряду УНР і інчої не може бути. Коли Уряд УНР і Головний Отаман Петлюра підписали умови з поляками не вигодні для українського народу, то цього вимагали, очевидно, ті обставини, в яких опинився Петлюра і Український Уряд після того, як Денікин розпочав війну з Україною. Що зробив Денікін та його генерали. Програв війну, кинув свій російський нарід і утік до англічан на заране приготовлену вілу. Петлюра не кидав свого народу, а якщо тимчасово залишає терен України, то разом зі своїм військом. Подивіться на російських генералів, які, продавши Росію і живуть на ті кошти за кордоном. Шульга і Більчевський доказували необхідність організації українського корпусу під орудою українських старшин. Мобілізація на зайнятих теренах України військами під орудою Врангеля, повинна переводитись у такий спосіб – хто хоче йти до росіян, до російської армії, а хто хоче до української, то до українського корпусу, бо українці заявляють, що умирати в боротьбі з ворогом хотять лише під своїм національним прапором. Вся влада на теренах Криму та України повинна перейти до рук українців, починаючи від губернатора і кінчаючи городським.

Російська аристократія, а особенно офіцерство – вори, за виключенням Врангеля. Ми Врангелю віримо. Всі рвуть, як на пожарі, та вивозять за кордон. Хотя дивуватися нічому. Хто для їх Україна і Крим – чужі. А коли прийде українська влада, то вона грабувати свого не буде. Запитаємо Кривошеїна, де дівалося збіжжя, зібране з цілого Криму та частини України, куди вивезено за кордон і його хто то одержав – фунти, ліри та франки. А не трудно догадатися. Представителі бльока повинні відкрити очі Врангелю, доказати, що його і нас окружають злодії та грабіжники. Представник російського національного бльоку заявив, що не всі злодії, є і чесні. Шульга заявив, що він може доказати чесность російської аристократії ріжними даними, починаючи від Денікина, Шкури і кончаючи Кривошеїним, Татіщевим. Прошу з'їзд обібрати представників українського народнього бльоку, які могли б захищати права народу України та Криму, допомогти Врангелю бити большевиків та вішати наших злодіїв.

Безрадецький указує, що не наше діло вмішуватися в справи Врангеля та Уряду.

Шульга заявляє від імені населення краю, занятого військами Врангеля, народ має право вимагати удалити зі складу Уряду Врангеля злодіїв та грабіжників.

З'їздом постановлено вибрати бльок з нових членів в кількості шести чоловік та двох заступників. Вибрані були Ф. Г. Шульга та Л. Г Левченко, одногласно, Дащевський, Безрадецький, Вільчевський, Лащенко, заступниками Сахнович та Коломієць.

Далі з'їзд постановив визнати:

1) організовувати українську армію під національним прапором і командою українських старшин, а верховну владу Врангеля для боротьби з большевиками;

2) українські старшини повинні пройти фільтр місцевих Просвітніх Рад;

3) представником по військовим справам при Врангелю – генерал Прісовський, по громадським справам – Леонтович;

4) цивільна влада на Україні повинна бути в руках лише українців, теж перешедших через фільтр місцевих Рад;

5) влада на Україні повинна бути лише в руках Петлюри;

6) необхідно ввійти в згоду Врангелю з Петлюрою, бльок повинен негайно послати представників своїх два до Петлюри, разом з представниками Врангеля.

1 жовтня постанови з'їзду цілком були прийняті Врангелем і на протоколі Врангель власноручно написав - "Принять к исполнению". Бльок та Уряд Врангеля по справам українськім абсолютно нічого не робив. 22 жовтня я зустрів на пароплаві "Київ" генерала Прісовського і в розмові з ним про лояльність Уряду Врангеля та бльока щодо українських справ, Прісовський відповів – на фронті невдачі, і Уряду Врангеля не до нас. Окружающі Врангеля – Шатілов та К-о псують наші справи. Я був кілька разів в штабі Шатілова і у Кривошеіна, всі клопоти мої осталися напрасними.

На мої запитання, що робити з прибувшими до Феодосії з ріжних закордонних портів, великих партій українців, як козаків, старшин та біженців, які заявляють, що вони не позволять собі більше служити в російській армії, не дозволять більше російському офіцерству ними торгувати, просять допомоги добратися до української армії, Прісовський заявив, що через кілька днів, як прибуде до Севастополя, дасть мені знати, як поступити. Але настав несподіваний час евакуації, і справи не удалося вирішити з генералом Прісовським.

Щодо евакуації так званого уряду півдня Росії, який возглавлявся генералом Врангелем, то можна сказати, що то щось ніким ніде не видано і важко намалювати ту картину. Досить сказати того, що першими погрузилися начальник гарнізону та Комендант міста зі своєю ротою козаків, відчаливши пароплавом від берега, чим примусили офіцерство, яке лишилось на березі, стріляти самих себе. Повстанці погрузилися тілько дякуючи рішучому впливу Отамана Чорна Хмара, який силою зброї заставив подати для повстанців окремий пароплав.

Старійший Феодосійської Ради,

повстанець Лука Бакун

ЦАВ у Варшаві: ф. 380, оп. 3, спр. 103, арк. 69-71.