Віповідно до прийнятого 24 серпня 1991 року № 1427-12 «Акта проголошення незалежності України», Верховна Рада України прийняла постанову №1431-ХІІ від 24 серпня 1991 року «Про військові формування на території України», згідно з яким Верховній Раді України підпорядковувалися всі військові формування, дислоковані на території України, а також передбачалося створення власних збройних сил, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної Ради.

4 жовтня 1991 року ухвалою Верховної Ради України N 1175-ХІІ був введений в дію Закон України N 1174-ХІІ «Про Національну гвардію України». Відповідно до вищевказаного закону, основними завданнями Національної гвардії були:

• захист конституційного ладу України, цілісності її території від спроб змінити їх насильницьким шляхом;
• участь у підтримці режиму надзвичайного стану;
• участь у ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих;
• формування в особливий період частин для охорони та оборони найбільш важливих державних об'єктів;
• надання допомоги прикордонним військам у затриманні порушників державного кордону України силами частин, дислокованих у прикордонних районах;
• участь у бойових діях із відбиття нападу ззовні та захисту безпеки України;
• охорона дипломатичних і консульських представництв іноземних держав на території України;
• участь в охороні громадського порядку.

Наказами командувача НГУ №№ 01-03 від 2 січня 1992 року було створено Головне управління командувача, 5 управлінь дивізій та 12 полків, одним з яких був 9-й полк НГУ в Сімферополі, та 4 окремі батальйони.

У травні 1994 року було прийнято рішення про посилення кримського об'єднання НГУ. З кінця січня 1995 року в Сімферополі було сформовано 23-тю окрему бригаду. В її складі у Севастополі було сформовано 6-й окремий батальйон НГУ: для цього директивою Міністерства оборони України від 17 травня 1994 року НГУ було передано військове містечко колишньої Школи підготовки водолазів Чорноморського флоту в Балаклавській затоці. Присутність НГУ заспокоїла місцевих мешканців і стабілізувала напружений стан на півострові.

Разом з тим 20 січня 1995 року Президент України Леонід Кучма видав Указ №71/95 «Про підпорядкування окремих підрозділів НГУ Міністерству внутрішніх справ України», прийнятий постановою Верховної Ради України №117/95 від 27 лютого 1995 року. На виконання цього указу до військ внутрішньої та конвойної охорони МВС України були передані 9 полків НГУ, в тому числі й 9-й сімферопольський полк.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 року №636 визначалося збільшення чисельності Кримської бригади в Сімферополі до 2,5 тис. осіб, для чого передбачалася передача цій бригаді військового містечка №261 32-го армійського корпусу в Сімферополі та частин військових містечок, техніки і озброєння 126-ї дивізії берегової оборони Чорноморського флоту, яка розформовувалася.

У 1996 році на Кримському півострові було сформовано 20-й окремий батальйон НГУ в Керчі та 21-й окремий батальйон НГУ в Красноперекопську. У березні в Сімферополі почалося формування Бази матеріально-технічного забезпечення «Скіф». Також з Міністерства оборони, відповідно до директиви від 5 травня 1996 року, до НГУ було передано 101-й окремий механізований батальйон 84-ї окремої механізованої бригади 32-го армійського корпусу (село Перевальне Сімферопольського району), який пішов на поповнення 23-го полку НГУ, та 4-ту окрему бригаду морської піхоти ВМСУ, яку було включено до складу 7-ї дивізії НГУ без зміни місця дислокації.

Відповідно до розпорядження Президента України та наказу командувача НГУ від 20 травня 1996 року, на базі 23-ї окремої бригади НГУ було сформовано 7-у дивізію НГУ, командування якою прийняв полковник гвардії Віктор Шевченко. При формуванні дивізії підрозділи 23-ї окремої бригади НГУ було зведено у 23-й полк, а в Севастополі на базі 6-го окремого батальйону було розгорнуто 20-й полк, у складі якого було створено перший у ЗСУ гірськострілецький батальйон «Кобра». 6 жовтня 1997 року 4-ту окрему бригаду морської піхоти було знову повернуто до складу ВМСУ.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України №158 від 8 лютого 1997 року, згідно з директивою від 22 лютого 1997 року, для посилення 7-ї дивізії на базі школи молодших спеціалістів (м. Керч) з окремої роти НГУ було розгорнуто 20-й батальйон НГУ. Також до НГУ було передано батальйони 127-ї окремої механізованої бригади (м. Керч), які разом із 20-м окремим батальйоном сформували 25-й полк НГУ в Керчі. Крім цього, для розгортання полку виділялося військово-технічне майно з фондів 32-го армійського корпусу для створення реактивного дивізіону, зенітної ракетно-артилерійської батареї, рот бойового і тилового забезпечення. Тією ж директивою до складу 7-ї дивізії було передано багатопрофільний польовий рухомий госпіталь 32-го АК в Первомайському, на базі якого згодом було створено 4-й окремий рухомий санітарно-епідеміологічний загін 7-ї дивізії НГУ.

У 1998 році на підставі наказів командувача почалися організаційно-штатні зміни в частинах дивізії. Так, на базі вузла зв'язку, підлеглого управлінню об'єднання, почалося формування 7-го окремого батальйону зв'язку дивізії. Було сформовано окрему роту розвідки, ремонтну роту та МТЗ, медичну роту, роту охорони дипломатичних і консульських представництв, комендантський взвод, дивізійні склади. На нову штатну структуру перейшло і саме управління дивізії разом із 20-м, 23-м та 25-м полками і 21-м батальйоном. У травні 1998 року в складі 7-ї дивізії було створено 1-й окремий загін бойових плавців.

10 червня 1998 року наказом командувача Національної гвардії №159 всі стрілецькі батальйони стали батальйонами спеціального призначення.

У січні 1999 року на підставі наказу командувача НГУ №365 від 24 грудня 1998 року полки дивізії переформувалися у бригади. Було впроваджено низку додаткових штатних змін. Так, до складу 10-ї бригади (раніше 25-й полк НГУ в Керчі) увійшли танковий батальйон та реактивний дивізіон «Град».

Склад дивізії після вищевказаних змін:

• 10 бригада НГУ (м. Керч);
• 20 бригада НГУ (м. Севастополь);
• 23 бригада НГУ (м. Сімферополь);
• 21 окремий батальйон НГУ (м. Красноперекопськ);
• 7 окремий батальйон зв'язку (м. Сімферополь);

окремі підрозділи дивізійного підпорядкування:

• рота розвідки, спеціальних операцій і боротьби з тероризмом;
• ремонтна рота;
• рота МТЗ;
• окрема рота охорони дипломатичних і консульських представництв;
• комендантська рота;
• центр відпочинку та культури;
• група бойового управління начальника артилерії;
• група управління начальника ППО;
• навчальний центр.

Велику роль з'єднання відіграло у забезпеченні порядку і наданні допомоги населенню Кримського півострова. Так, за 1997 рік військові наряди гвардійців запобігли 11 злочинам, затримали 192 правопорушників, вилучили 33 одиниці вогнепальної зброї. За адміністративні порушення було затримано 10306 осіб. Крім цього, гвардійці брали активну участь у ліквідації наслідків повені на вулицях Керчі, зсувів на трасі Севастополь-Ялта.

Вперше в історії НГУ в березні 1999 року 7-ма дивізія НГУ провела бригадні навчання з бойовою стрільбою. На Ангарському полігоні в районі Червоних печер 23-тя бригада розгорнула «бойові дії». Один батальйон бригади блокував «бойовиків» у гірському масиві, а бійці гірськострілецьких батальйонів «Кобра» і «Лаванда» штурмували скелі, витісняючи «бойовиків» на заздалегідь підготовану вогневу позицію бригади, на якій перебували зенітно-артилерійський і гарматний протитанковий дивізіони, мінометна батарея, танки і БМП. Спільно з 7-ю дивізією НГУ на навчаннях були задіяні вертольоти вогневої підтримки Мі-24, спецназ Головного управління «А» СБУ, сили Державної служби охорони і прикордонні війська.

15 грудня 1999 року Указом Президента України Леоніда Кучми № 1573/99 «Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади» Головне управління командувача НГУ було ліквідовано: його функції було передано Міністерству внутрішніх справ і оборони. Відразу за цим указом Президент видав новий Указ «Про передачу підрозділів Національної гвардії України до інших військових формувань».

11 січня 2000 року відповідно до Закону України №1363-ХIV «Про розформування Національної гвардії України» було поставлено ​​крапку в історії існування військового формування, в тому числі й Кримського об'єднання НГУ, яке володіло потужним бойовим потенціалом і на той момент уособлювало дух України.

Кримська дивізія НГУ мала найбільшу кількість підрозділів, що мали свої нарукавні знаки: більшість з них розробив В. Тамбовцев-Лисенко на підставі директиви Міністерства оборони України від 22.11.1996 № Д-41 та за погодженням командира дивізії генерал-майора В. Шевченка. При розробці нарукавних знаків 7-ї дивізії НГУ вперше в історії нарукавної символіки України автор використовував національні, астрологічні, релігійні, історико-етнічні особливості і традиції українського народу.

Загальна нарукавна емблема 7-ї дивізії НГУ була орієнтована на певне кодування, що містило генетику, астрологію, космос, являючи собою певний захист - оберіг воїна-гвардійця. Так, у пояснювальній записці автора до емблеми зазначалося, що на передньому плані зображений козак-запорожець - історичний національний символ Війська Українського; поза козака взята з репродукції великого художника-баталіста Миколи Самокиша. Прообразом козака є отаман Іван Сірко; позу взято з бойових мистецтв «Гопак» і «Спас», у яких кожний рух рук і ніг призначений для завдання блискавичного і смертельного удару ворогові. Якщо обертати нарукавний знак за годинниковою стрілкою навколо його осі, то руки козака з шаблями утворюють індо-іранський (арійський) коловорот, що означає всебічний захист держави від будь-якого ворога. Ліва рука з шаблею позначає захист півдня України, права - «Ми завжди на сторожі». На стрічці написано девіз Сірка - «Наша правда на лезі шаблі», а також зображено символічну дату 1245 - останній рік існування Київської Русі після набігу монголо-татар.

Також свою символіку мали й інші підрозділи 7-ї дивізії НГУ. Існують ще кілька нарукавних емблем, відомих колекціонерам, проте бракує інформації та підтверджень щодо їх носіння.

1. Загальна нарукавна емблема 7-ї дивізії НГУ
2. Варіант загальної нарукавної емблеми 7-ї дивізії НГУ
3. Нарукавна емблема бази матеріально-технічного забезпечення (м. Сімферополь)
4. Нарукавна емблема артилерійського дивізіону 23-ї бригади 7-ї дивізії НГУ (м. Сімферополь)
5. Нарукавна емблема роти забезпечення 23-ї бригади (м. Сімферополь)
6. Нарукавна емблема 7-го окремого батальйону зв'язку 7-ї дивізії НГУ (м. Сімферополь)
7. Нарукавна емблема батальйону спеціального призначення "Кентавр" 10-ї бригади НГУ (м. Керч)
8. Нарукавна емблема батальйону спецназу 23-ї бригади (м. Сімферополь)
9. Нарукавна емблема 21-го окремого батальйону 7-ї дивізії НГУ (м. Красноперекопськ)
10. Нарукавна емблема 1-го загону бойових плавців (м. Сімферополь)
11. Нарукавна емблема батальйону спеціального призначення «Кулак» 20-ї бригади НГУ (м. Севастополь)
12. Нарукавна емблема роти розвідки спеціальних операцій і боротьби з тероризмом (м. Сімферополь; існує також різновид на жовтому тлі, проте не вдається знайти добре збережений екземпляр)
13. Нарукавна емблема батальйону 23-ї бригади НГУ (до формування 7-ї дивізії НГУ; м. Сімферополь)
14. Нарукавна емблема гірськострілецького батальйону "Кобра" (м. Балаклава)
15. Нарукавна емблема 4-ї окремої бригади морської піхоти (під час підпорядкування 7-й дивізії НГУ; селище Кизилташ, Феодосія)
16. Нарукавна емблема гірськострілецького батальйону "Лаванда" (м. Сімферополь)
17. Нарукавна емблема батальйону охорони дипломатичних і консульських представництв (м. Сімферополь)
18. Нарукавна емблема зенітного дивізіону 23-ї бригади НГУ (м. Сімферополь)
19. Дослідний зразок нарукавної емблеми батальйону спеціального призначення "Скорпіон" 20-ї бригади НГУ (м. Севастополь)
20. Дослідний зразок нарукавної емблеми батальйону 23-ї бригади НГУ "Леопард"

На матеріалі праці: И. Масленников. Перевернутая страница военной истории: символика 7-й дивизии Национальной гвардии Украины (1991-2000 гг). Military Крым. 2010. №18. 

Згідно з наказом міністра внутрішніх справ України № 721 від 19 жовтня 2000 року на базі 7-ї дивізії Внутрішніх військ МВС України, створеної в січні 2000 року на базі 7-ї дивізії НГУ, було сформовано Кримське територіальне командування (ТрК) Внутрішніх військ МВС України.

Історія 7-ї дивізії НГУ, сформованої на базі 23-ї бригади НГУ, веде свій початок з травня 1996 року. Першими командирами військових з’єднань та основоположниками створення правоохоронного військового формування на Кримському півострові були командир 7-ї дивізії НГУ генерал-майор Віктор Шевченко та командир 9-ї окремої бригади внутрішніх військ полковник Юрій Сидорчук; очолювані ними військові колективи внесли вагомий внесок у розбудову військ правопорядку суверенної України в АР Крим. Дивізія зарекомендувала себе гарантом стабільності Кримського регіону та високого позитивного іміджу внутрішніх військ сучасності.

Разом з охороною громадського порядку та охороною особливо важливих державних об’єктів, дивізія неодноразово залучалася до ліквідації наслідків стихійних лих: під час повені в Керчі (1997), прориву дамби в Саках, зсувів ґрунту в Севастополі та ліквідації наслідків пожеж у лісах Ялти (1998–1999). Після переформування 7-ї дивізії Внутрішніх військ МВС України, кількість завдань збільшилася.

Першим командиром 7-ї дивізії був генерал-майор Сергій Конопляник; після проведеного реформування його було призначено першим начальником управління ТрК. На той час до складу 7-ї дивізії було передано: 9-у бригаду (в/ч 3009), 15–й окремий спеціальний моторизований батальйон міліції, дислокований у Євпаторії (в/ч 3055), 18–й окремий спеціальний моторизований батальйон міліції з дислокацією в смт Гаспра (в/ч 3058) та окрему військово-будівельну роту в Євпаторії (в/ч 3079).

З січня 2000 року військовослужбовці Внутрішніх військ МВС України виконували завдання з підтримки громадського порядку в складі нового військового формування на півострові – Кримського територіального командування (ТрК) Внутрішніх військ МВС України. На цей час особовий склад військових частин залучався до виконання завдань з охорони громадського порядку, ліквідації наслідків масових заворушень з вирішення питань самозахоплень у Сімферополі, Судаку, Алушті, Бахчисараї, Ялті, Євпаторії та виконання завдання з охорони вищих посадових осіб під час проведення самітів, охорони особливо важливих державних об’єктів (Представництво Президента України в АР Крим у Сімферополі та Севастополі, охорони будівель Ради Міністрів АР Крим, Фонду майна автономії, Генерального консульства РФ у Сімферополі та Представництва ООН).

Окремим внеском військовослужбовців Кримського ТрК Національної гвардії України стали: ліквідація наслідків стихійних лих у регіоні; понад 30 завдань з ліквідації наслідків пожеж; понад 20 завдань з ліквідації наслідків повеней, зсувів ґрунту, техногенних катастроф; участь у наданні допомоги під час 48 карантинних заходів та епідемії «пташиного грипу» 2005 року.

Особовий склад військових частин Кримського ТрК Внутрішніх військ МВС України постійно залучався до тактико-спеціальних навчань спільно з представниками СБУ, МНС та підрозділів Збройних Сил України.

Структура Кримського ТрК Внутрішніх військ МВС України була передбачена згідно зі штатного розпису, проте фактично вона не існує з 2014 року в зв'язку з тимчасовою окупацією АР Крим. До структури Внутрішніх військ МВС України оперативно-територіального управління Національної гвардії України входили:

• 9-та окрема бригада (в/ч 3009, м. Сімферополь);
• 42-й окремий полк оперативного призначення (в/ч 4110, м. Севастополь);
• 47-й окремий полк спеціального призначення «Тигр» (в/ч 4125, Феодосійський район, село Краснокам'янка);
• 15-й окремий батальйон (КЕОП) (в/ч 3055, м. Євпаторія)
• 18-й окремий спеціальний моторизований батальйон міліції (в/ч 3058, Ялтинський район, смт Гаспра).