(З історії українського національно-визвольного руху в Криму) 1917 рік був роком піднесення національного почуття, національної свідомості українців у різних кутках колишньої царської Росії. Українці гостро відчували потребу об'єднання своїх сил у національних організаціях для боротьби за нову, вільну Українську державу. Масами виникали "Просвіти" і "Громади", що вели глибоку культурно-освітню й політичну роботу серед своїх членів і широких верств суспільства.

 У травні 1917 р. в м. Керчі була організована українська "Громада". Організатором її і першим головою ради був старший лікар місцевого лазарету доктор медицини Є. В. В перші ж дні до "Громади" вступило 178 осіб, з них значна кількість військових: фельдшерів місцевого гарнізону, артилерістів, мінерів і моряків. Поширюючи свій вплив, "Громада" поступово притягла до своїх лав робітників металургійного заводу, службовців і крамарів. В місцевій газеті стали вміщуватися статті, присвячені історії України і національно-визвольному рухові. В липні 1917 р. "Громада" налічувала уже більше 500 членів і змогла навіть виставити свого кандидата, священика Дзюбенка, до складу міського самоуправління.

 В серпні "Громада" відкрила свою невеличку книгарню на Воронцовській вулиці (головна вулиця м. Керчі), яка користувалася популярністю далеко за межами міста. Кубанські козаки, що приїздили до Керчі, обов'язково заходили до книгарні, щоб придбати нову літературу.

 Після жовтневого перевороту агенти большевицького комітету намагалися всіляко підірвати діяльність "Громади", але всі їхні провокаційні спроби лишилися марними. Дійшло до того, що з одних загальних зборів "Громади", куди большевики з'явилися зі своїм лідером Абрамовим на чолі, їх ганебно вигнали. Не мали великого впливу большевики і на вояків місцевої фортеці, більша частина яких була українцями і входила до складу української "Громади". Тоді большевики вдалися до погроз, провокацій і навіть терористичних актів щодо окремих членів "Громади".

 У 1918 році почався переможний наступ німецької армії, що за угодою з Центральною Радою звільняла Україну від большевиків. Коли авангардні частини німецької армії вступили на територію Криму, Керченська українська "Громада" збройно виступила проти большевиків. Підтримані місцевим українським населенням (на території колишнього Керч-Єнікальського градоначальства живе 58% українців) вояки-українці місцевого гарнізону під проводом ради "Громади" захопили Керченську фортецю і місто. 28 квітня 1918 р. батареї Керченської фортеці салютували українському національному прапорові. Жовто-блакитний стяг гордо майорів над старовинною фортецею і містом.

 1 травня 1918 р. великий загін "вільного козацтва", що був організований за 3 дні, зі співом українського національного гімну йшов на чолі колони демонстрантів. Розлючені большевики відзначили 1 травня по-своєму. Під час демонстрації терористи запалили кілька барж з нафтою, що стояли біля фортеці, сподіваючись, що вогонь перекинеться на склади з вибуховими речовинами, і фортеця разом з містом будуть зруйновані. Їхні мрії не справдилися завдяки пильності українських моряків, що, помітивши вогонь, швидко відвели баржі від берега і затопили серед бухти.

 Після утворення Кримського уряду, що явно взяв орієнтацію на Антанту, українська "Громада" проіснувала недовго. Денікінсько-врангелівські російські шовіністи, для яких, як і для большевиків, усе українське було ненависним, розгромили її.

 Історія цієї громади хоч і коротка, але повчальна, бо вона ще раз підкреслює прагнення українців, де б вони не були, об'єднуватись для боротьби за волю і щастя своєї країни.

 М. ВОЛЯ

 Українське слово. - № 55. - Київ, 12.11.1941. - С. 3.

 За текст окрема подяка ресурсу Libraria