Ялтинська газета «Русская Ривьера» № 118 від 31 травня 1917 р. у рубриці «Хроника» під заголовком «Библиотека Украинской громады» повідомляє своїх читачів про те, що «Сегодня, 31 мая, в здании мужской гимназии открывается библиотека-читальня Ялтинской Украинской громады. Библиотека функционирует от 7.05 до 9.05 вечера». Про ялтинську Українську громаду, що була засновником книгозбірні, знаходимо згадку в книзі «Нові знадоби до життєпису Степана Руданського» академіка АН УРСР Агатангела Кримського та Миколи Левченка, виданій у Києві 1926 р., де читаємо: «Десятого квітня 1917 року засновано в Ялті Громаду Українців Південного берега Криму». Головою громади був Павло Єрофейович Горянський, педагог, літератор, громадський діяч. Функції громади були багатогранними. Зокрема, вона опікувалася могилою Степана Руданського - українського поета-класика, який жив і працював у Ялті у 1861-1873 рр. Була створена комісія для охорони його могили. Першим головою комісії стала активна учасниця громади Ївга Лапа, а другим - український актор-аматор і громадський діяч Микита Харченко. На зібрані комісією гроші було викуплено ґрунт біля Івано-Золотоустівської церкви, де поховано поета. Крім того, громада влаштувала урочистості на його могилі 21 квітня 1917 р. та 50-ті роковини того ж дня 1923 р.

 Іншим важливим заходом Української громади було утворення української книгозбірні, яку розмістили в будинку Ялтинської міської Олександрійської чоловічої гімназії, яка перебувала у приміщенні, де зараз розташовується інститут винограду й вина «Магарач» Української академії аграрних наук (вул. Кірова, 31).

 Скупе газетне повідомлення не дає можливості з достовірністю встановити, як саме створювалася книгозбірня. Можна лише припустити, що українські книги купувалися на кошти громади, дарувались її членами та присилалися чи передавалися з Києва, про що свідчать такі з них, як «Ярослав Осмомисл» М. Грушевського (К., 1917), «Панські жарти» І. Франка (К., 1917), «В Тарасову ніч» О. Кобця (К., 1918) та ін.

 На питання, як довго проіснувала книгозбірня, чіткої відповіді немає. Збереглася одна з книжок - патріотична драма О. Островського «Гетьман Іван Мазепа». Книжка варварськи пошматована й пробита чотиригранним багнетом (німці мали багнети у вигляді ножа). Це могло трапитися в березні 1918 р., коли встановлювалася й була проголошена більшовицька Радянська Соціалістична Республіка Таврида. Отже, книгозбірня проіснувала з 31 травня 1917 р. по березень 1918 р.

 На книжці книгозбірні «Драмы и комедии» Івана Тобілевича є автограф її власника, бухгалтера за професією, відомого актора-аматора й співака Якима Леонтійовича Малюженка та дата - «1 червня 1918 року». Це наводить на думку, що книгозбірня була знищена в період воєнної хуртовини до згаданої вище дати. Взяти на збереження примірники книгозбірні Я.Л. Малюженко міг лише тоді, коли вона припинила своє існування. Те, що вони зберігалися в його квартирі до наших днів, підтверджує, що книгозбірня вже більше не поновлювала своєї роботи.

 У старій квартирі Я.Л. Малюженка (нині вул. Яна Булевського, 15, кв. 19) після його смерті жила двоюрідна сестра дружини Марія Андріївна Берлин (1902-1992). Вона зберегла кілька реліквій: портрет Т.Г. Шевченка 1905 р. роботи Фотія Красицького, групову світлину Ялтинського Українського напівпрофесійного театру П.К. Націлевича, одну з програм театру на рожевому атласі-ліберті. Серед них було й 15 книжок української книгозбірні, як правило, з печаткою ялтинської Української громади. Найдавнішня з книг датована 1895 р. (третє видання творів М.Л. Кропивницького), найновіша видана 1918 р. В архіві ялтинського бандуриста й актора Володимира Шаленого збереглося 2 книги та 3 переписані п'єси.

 Книжки, що надходили до книгозбірні, дбайливо перепліталися в картонну палітурку. На корінці кожної з них, зробленому з палітурної тканини, як правило, були позначки, наприклад: «Грінченко. П'єси. ЯУГ» (тобто ялтинська Українська громада). На шести книжках - своєрідний інвентарний номер.

 На корінці та форзаці драм Ґермана Зудермана є позначення 107. Це найбільший номер із відомих книг книгозбірні. Причому на корінці номер випалений, на форзаці написаний чорним чорнилом рукою того, хто передавав письмово зміст на всіх книжках книгозбірні. Так само зазначений номер 91 на книзі з історичною драмою Михайла Грушевського «Ярослав Осмомисл» (К., 1917). Відсутність печатки на книзі Г. Зудермана, очевидно, якась випадковість, бо вона належала до книгозбірні громади. Можливо, її просто не встигли поставити до знищення книгозбірні.

 На титульному аркуші кожної книги стоїть кругла печатка, у центрі кола якої слово «печатка», а по колу - «Ялтинської Української громади». Іноді печатка ставилась і в середині книги або на форзаці.

 На книзі «Панські жарти» (поема І.Я. Франка) поставлена кругла печатка і штамп: «Ялтинська Українська громада ________ дня ________ 191__ р. г. Ялта»

 В архіві Я.Л. Малюженка збереглися переважно драматичні твори української та світової класики; серед оправлених є прозові мініатюри та поетичні твори, такі як «Ода до князя Куракіна» І. Котляревського, поема І. Франка «Панські жарти» та ін. Звичайно, Малюженко, як актор-аматор, узяв на зберігання й користування переважно драматичні твори. Проте це зовсім не означає, що в книгозбірні не було прозових і поетичних творів: їх з числа тих, що вдалося зберегти, ймовірно, взяли інші учасники громади.

 Видання, що були в книгозбірні, складаються, як правило, з декількох книжок, переплетених разом, таких як, наприклад, серія «Селянська книгозбірня». Кожне видання Селянської книгозбірні пронумероване. На останній п'єсі стоїть № 65. На виданні 1910 р. зазначено: «Видання друге», а на виданні 1912 р. - «Четверте видання», вказано також і видавця: «Б. Грінченко», причому вже без зазначення «Селянська книгозбірня» та «Коштом «Української книгарні». На кожній окремій книжці дописка олівцем «Ц. 35 к.», а на форзаці, де від руки написано зміст шести оправлених в одну книгу п'єс, так само дописано «Ціна 3 крб». Отже, увся книжка з палітуркою й оправою коштувала 3 карбованці.

 З інших книг, що збереглися в архіві Я.Л. Малюженка, слід назвати «Повный збирныкъ творивъ М.Л. Кропивницького» (3-е вид. - Х., 1895). У виданні чудовий портрет автора і 14 творів на 384 сторінках. Розмір книги 16x24 см. Літери російські.

 По текстах деяких п'єс щедро походив режисерський олівець, що свідчить про неодноразову їх постановку. У «Невольнику» М.Л. Кропивницького, наприклад, зазначено, що бандуриста Недобитого грав Таран, у «Зайдиголові» Вівдю і Степаниду (Стефанію) грала відома ялтинська аматорка Катерина Іванівна Харченко, дівчину Домаху - Марія Забуга. У п'єсі «Дай серцю волю, заведе в неволю» ролі виконували: Мельниченка - Четвериков, Гальчука - Я.Л. Малюженко, Вертелецького - Я.В. Любарцев, Одарку Степаненкову - Четверикова. Усі вони - ялтинські актори-аматори.

 Хоч українська книгозбірня ялтинської Української громади проіснувала недовго, але потреба в ній була величезна, а відсутність чи малочисельність українських видань відчувалася постійно, що дуже гальмувало розвиток українського культурного процесу в Криму. Українські книги вмить розкуповувалися, ретельно зберігалися, всебічно використовувалася. Щасливі власники ділилися ними з друзями, знайомими, а щоб поповнити їх постійну нестачу, бралися навіть до переписування та передруковування на друкарських машинках. В архіві Я.Л. Малюженка збереглось три переписані його рукою драматичні твори та декілька передрукованих, а в архіві Володимира Шаленого - три переписаних.

 Як свідчить датування переписуваних драм, ними могли користуватися ще в театрі П.К. Націлевича (з 1905 по 1918 р.) та в драматично-хоровому гуртку П.М. Сапсая (з 1922 по 1929 р.), у професійному музично-драматичному театрі «Українська трупа» Павла Делявського (з 1922 по 1927 р.), драматично-хоровому гуртку А.П. Цемка та інших українських аматорських колективах аж до Другої світової війни 1941-1945 рр. включно.

 Переписані Я.Л. Малюженком драматичні твори з 1902 по 1927 р. мали російський правопис, як і друковані книги з 1895 по 1904 рр. З 1908 р. друк був український. При цьому в кожній книжці з серії «Селянська книгозбірня» було звернення до читачів на другій сторінці титульного аркуша такого змісту: «Цю книжку, як і всі книжки, що видає видавництво «Вік», написано справжнім українським правописом, найбільше годящим для нашої мови. Цим правописом друкувалися наші книжки до 1876 р. , потім уже стало не можна цього, і год із 30 друковано їх іншим правописом, а тепер знову повернулися до свого. Хто не знає ще, як саме читати нашим правописом, тому подаємо такі правила: 1. Ъ зовсім не пишеться, бо його нині не треба; пишемо не ракъ, ладъ, а рак, лад.

 2. Замість ЬІ пишеться И, але вимовляється це И не м'яко, а твердо; написано: риба, сини, - треба читати: рыба, сыны.

 3. Раніше писалося И там, де вимовляється воно м'якенько: сины, лисы, а тепер скрізь там пишеться І: сіни, ліси.

 4. Раніше писалося: йивь, йихатьі, мойи, а тепер замість двох буков ЙИ писатиметься одна Ї, тобто так: їв, їхати, мої.

 5. Буква Є писатиметься там, де вона вимовляється м'якенько. Попереду писалося: падае, единий, а тепер: падає, єдиний.

 6. Значок ' зветься апостроф; він становиться посеред слова тоді, як передня буква не м'ягчиться, не зливається з другою, що після неї; попереду писали - пьятак, выпью, а тепер: п'ятак, вип'ю.

 7. Правопис цей заведено у нас через те, що ним можна найкраще написати слова нашої української мови. До того ж слова, написані цим правописом, беруть менше місця, а через те й книжки, так друковані, можна видавати і продавати дешевше».

 Після звернення до читачів на двох сторінках серії подавалися біографічні дані про І. Тобілевича.

 Перелік книжок з книгозбірні-читальні, які збереглися в Якима Леонтійовича Малюженка (1880-1948) та Володимира Шаленого-Шауера:

 1. Повный збирныкъ творивъ М.Л. Кропивницкого. Выдання трете. Главньый складъ изданія. В конторЬ газеты «Южный край», Харьковъ, Николаевская площадь. Харьковь. Типографія И.М. Варшавчика, Николаевская ул., д. № 3. 1895. Дозволено цензурою С.-Петербургъ. 2-го Ноября 1894 года. 384 с.

 Зміст:

 1. «Дай серцеви волю, заведе у неволю». Драма вь 5-ты діяхъ и 6-ты одминахъ. Діетьця у Херсонщыни. Напысана въ 1863 роци, въ городи Бобрынци.

 2. «Невольникъ». Драматычни картыны у 5-ты одминахъ. Перероблено зъ поэмы Т. Г.Шевченка: «Невольныкъ». Напысана въ 1872 роци, въ городи Одесси.

 3. «Помырылысь». Комедія вь 1-й дій. Напысана въ 1869 роци, въ городи Бобрынци.

 4. «Пошылысь у дурни». Шутка-оперетка въ 3-х діяхъ. Напысана въ 1892 роци, въ городи Кыиви.

 5. «По ревызиі». Этюдъ въ 1-й дій.

 6. «Лыхо не кожному лыхо - инчому й таланъ». Траги-комычный этюдъ вь 1-й дій.

 7. «Вусы». Комедія у 4-х діяхъ и 5-ты картынахъ. (Позычка зъ розсказу того жЬ ймення Олексы Стороженко).

 8. «Пидгоряне». Мелодрама у 3-хъ діяхъ. (Перероблено зъ галицкого).

 9. «Зайдыголова». Драма у 5-ты діяхъ.

 10. «Дви семьи». Драматычни малюнкы, зъ закутнего жыття, у 4-хъ діяхъ.

 11. «Чмырь» (Чумазый). Комедія въ четырехъ діяхъ.

 12. «Олеся». Драма у 4-хъ діяхъ и 5-ты одминахь. Діетьця в Украйни.

 13. «Джиґун». Комедія въ 3-хъ діяхъ, зъ спивомъ.

 14. «Куплеты».

 2. Иванъ Тобилевичъ (Карпенко-Карый). Драмы и комедиі. Том I. Одесса. Тип. Высочайше утв. Южно-Русск. О-ва Печ. Дела (Пушкинская, собств. дом, № 20). 1897. Дозволено цензурою, 24 сентября 1896 г. 491 с.

 Змистъ:

 1. Бурлака. Драма въ 5 діяхъ. С. 1-103. 1883. Елисаветградъ.

 2. Бондаривна. Драма у 4 діяхъ и 5 одминахъ. Діється въ XVII столітти. С. 104-187. 1884. Новочеркаскъ.

 3. Розумный и дурень. Комедія въ 5 діяхъ. Діється в Новороссіи, Чорноморіи. С. 188-282. 1885. Новочеркаскъ.

 4. Наймычка. Драма въ 5 діяхъ. С. 283-381. 1885. Новочеркаскъ.

 5. Мартьнъ Боруля. Комедія въ 5 діяхъ. С. 382-489. 1886. Новочеркаскъ.

 Розмір книги 12х16,5 см. Сторінок 491. Папір високої якості. Палітурка з цупкого картону, покрита грубуватим сірим полотном. (Книга належала професійному актору-коміку й режисеру Петру Кіндратовичу Націлевичу, згодом організатору й керівнику Ялтинського українського напівпрофесійного стаціонарного музично-драматичного театру (1905-1918). Про приналежність в минулому книги Націлевичу свідчать штампи: «Товарищество Русско-малорусских артистов под управлением П.К. Нацилевича, 15 ноября 1901 г.»; «Товарищество малорусских артистов подъ управлениемъ П.К. Нацилевича. 18 сентября 1904 г.».

 3. Иван Тобилевичъ (Карпенко-Карый). «Драмы и комедиі». Том IV. Одесса. Тип. Акціонерного Южно-Русскаго Общества Печатного Дела (Пушкинская ул., соб. д. № 20). 1903. Дозволено цензурою С. Петербурга. 13 декабря 1902 г. 386 с.

 Змистъ:

 1. Чумаки, комедия въ 4-хъ діяхъ. С. З.

 2. Сава Чалый, трагедія въ 5-ты діяхъ и 7-мы картынахъ. С. 139.

 3. Пидпанкы, драма въ 5-ты діяхъ и 7-мы одминахъ. С. 295.

 На останній сторінці книги (де «Оглав IV т.») автограф Я. Малюженка й дата «1.VI.1918 г. Ялта».

 4. «В кого серце щире, той въ нещастяхъ гыне». Опера у чотырехъ дияхъ и пьяты картынах Хомы Бойця. Киевъ. Издание книгопродавца Т. А. Губанова, 1904 г. Тип. И. И. Чоколова. Фундуклеевская № 22. 1904. Дозволено цензурою. С.-Петербург, 30 апреля 1903 г. 108 с.

 Розмір книжки 11x16 см. Номер книгозбірні 94.

 5. Книжка, переплетена з трьох драм Германа Зудермана:

 1. «У рідній сім'ї». Драма на 4 дії. Переклала М. Загірня. Зредагував Б. Грінченко. У Києві, 1908. З друкарні Петра Барського. Хрещатик, 40. 96 с.

 2. «Кінець Содомові». Драма на 5 дій. Переклала М. Загірня. Київ. Друкарня 1-ої Київської друкарської спілки. Трьохсвятительська, 5. Телеф. 1069. 1908 р. 108 с.

 3. «Огні Іванової ночі». Драма на 4 дії. З німецької мови переклав Б. Грінченко. У Києві, 1908. З друкарні Петра Барського, Хрещатик, 140. 96 с.

 6-7. Дві книги, переплетені з шести книжечок драм І. Тобілевича:

 1. Селянська книгозбірня. № 6. Ів. Тобілевич (Карпенко-Карий). Сто тисяч. Комедія на 4 дії. Видання друге. Видавництво «ВІК». Коштом «Української книгарні». Киів. 1910. З друкарні 1-ої Київ. Друкар. Спілки, Трьох Святих, 5. 1890. Хутір Надеждівка. 80с.

 2. Селянська книгозбірня № 7. Ів. Тобілевич (Карпенко-Карий). Розумний і дурень. Комедія на 5 дій. Видання друге. Видавництво ВІК. Коштом «Української книгарні». Київ. 1910. З друкарні 1-ої Київ. Друкар. Спілки, Трьохсв., 5. Дії в Новоросії, в Чорноморії. 1885. Новочеркаск.

 3. Селянська книгозбірня. Ів. Тобілевич (Карпенко-Карий). Бурлака. Драма на 5 дій. Видання друге. Видавництво ВІК. Коштом «Української книгарні». Київ. 1910. З друкарні 1-ої Київ. Друкар. Спілки, Трьохсв., 5. 1883. Єлисавет- град. 80 с.

 4. Селянська книгозбірня № 60. Ів. Тобілевич (Карпенко-Карий). Бондарівна. Драма на 4 дії й 5 одмін. Видання друге. Видавництво ВІК. Коштом «Української книгарні». Київ. 1910. З друкарні 1-ої Київ. Друкар. Спілки, Трьохсв., 5. 1884. Новочеркаск. 66 с.

 5. Селянська книгозбірня № 61. Ів. Тобілевич (Карпенко-Карий). Наймичка. Драма на 5 дій. Видання друге. Видавництво ВІК. Коштом «Української книгарні». Київ. 1910. З друкарні 1-ої Київ. Друкар. Спілки, Трьохсв., 5. 1885. Новочеркаск. 72 с.

 6. Селянська книгозбірня № 65. Ів. Тобілевич (Карпенко-Карий). Паливода. XVIII століття. Жарт на 4 дії. Видання друге. Видавництво ВІК. Коштом «Української книгарні». Київ. 1910. З друкарні 1-ої Київ. Друкар. Спілки, Трьохсв., 5. 1893. Хутір Надеждівка. 76 с.

 8. Шість окремих книжечок, переплетених в одну книгу, з драмами Бориса Грінченка:

 1. Б. Грінченко. «Нахмарило». Комедія на 3 дії. Четверте видання. Вид. М. Грінченко. У Київі, 1912. Друкарня 1-ої Київської Друкарської Спілки. 96 с.

 2. Б. Грінченко. «Ясні зорі». Драма на 5 дій. Моїй дорогій Марусі. Четверте видання. У Київі. 1912. Друкарня 1-ої Київської Друкарської Спілки. Діється в турецькому місті Азові року 167... У Чернігові (твір написано у Чернігові). 1894. 127 с.

 3. Б. Грінченко. «Серед бурі». Драма на 5 дій. Видання четверте. У Київі, 1912. Друкарня 1-ої Київської Друкарської Спілки. Діється в місті Кальнику восени року 1671. У Чернігові, 1897. 144 с.

 4. Б. Грінченко. «На новий шлях». Драма на 5 дій. Третє видання. У Київі, 1912. Друкарня 1-ої Київської Друкарської Спілки. У Чернігові, 1898-1899. 80 с.

 5. Б. Грінченко. «На громадянській роботі». Друкарня 1-ої Київської Друкарської Спілки. У Чернігові, 1898-1899.

 6. Б. Грінченко. «Степовий гість». Драма на 5 дій. Четверте видання. У Київ і, 1912. Друкарня 1-ої Київської Друкарської Спілки. Діється по весні року 1648. У Чернігові, 1897. 121 с.

 9. Книжка підшита з двох драматичних творів: М. Грушевського та О. Кобця.

 1. Мих. Грушевський. «Ярослав Осмомисл». Історичні образи. Київ. 1917. Друкарня товариства «Петро Барський», Хрещ. 40». «Казань. Суконна слобода, літо 1916р.» .С. 16-79. «Дієть ся в Галичи і під Галичем в середніх десятилїтях XII віку». 79 с.

 Зміст:

 1. Вступне слово, с. 3.

 2. Особи, с. 6. (В драмі 33 діючих особи. Крім них «Бояре і боярські сини. Слуги княжі й царевичеві. Княжі ловцї. Мужі Галичане. Дівчата й парубки з Бобровників під Галичем. Калїки-прочане». Прольоґ (спомини князя Ярослава), с. 9.

 3. Перша дія. В княжім дворі на Залукві, с. 18.

 4. Друга дія. Княжа палата, с. 30.

 5. Третя дія. Монастир святого Пантелеймона під Галичом, с. 45.

 6. Четверта дія. Княжий двір, с. 58.

 7. П'ята дія. Горниця в княжім дворі, с. 67.

 8. Образ, с. 78.

 2. О. Кобець. «В Тарасову ніч» (Драматичні картини визволення України). Видання Товариства «Час» у Київі. Серія драматична N° 72. 1918 рік. Друкарня Т-ва «Час» у Київі. 1918. 16 с.

 На третій сторінці творові передує вступне слово видавництва: «З огляду на глибоке патріотичне почуття, яке викликає цей етюд, на відповідність сучасному моменту, а також і на те, що цю п'єску може і без великого клопоту виставити навіть маленький, більш-менч організований аматорський гурток, - ми видаємо цю книжечку, сподіваючись, що вона стане в пригоді під час прилюдного святкування Шевченківських днів на Україні.

 Вперше цю драматичну картину було виставлено в таборі полонених у Фрайштадті (Верхня Австрія). Року 1918 її було поставлено для урочистої Шевченківської вистави в театрі М.К. Садовського у Київі».

 10. Невелика, досить попсована книжка, зшита й переплетена з декількох книжечок, орієнтовно на 313 сторінок, пробитих чотиригранним багнетом, з пошматованими і вирваними аркушами. Номер книгозбірні 97.

 Зміст написано від руки, на вцілілому аркуші, що передує титульному:

 1. О. Островський. «Гетьман Іван Мазепа» (драма). Біля 102 с.

 2. О. Островський. «Нірвана». Драматичний твір. Біля 70 с.

 3. В. Степовий. «Про Івана Котляревського». 15 с.

 4. Гетьман Мазепа - борець за волю України». Автора не позначено. 8 с.

 5. Ів. Франко. «Панські жарти». Поема. Київ. Друкарня видавничого товариства «Криниця». Хрещатик, 42. 1917. 110 с. (Чотири останні аркуші вирвано).

 11. Переплетена від руки книжка з печаткою Ялтинської української громади й написами: «А.Л. Малюженко» та «А. М-ко». У ній три твори І. П. Котляревського:

 1. «Наталка-Полтавка». Українська опера на 2 дії. С. 3-48.

 2. «Москаль-чарівник». Водевіль на одну дію. С. 49-82.

 3. «Ода до князя Куракіна». С. 83-88.

 Титульний аркуш відсутній. Дати й місця видання не збереглися. По тексту першої п'єси щедро «походив» режисерський олівець, що свідчить про неодноразове використання твору на репетиціях.

 12. В. И. Ванченко (Писанецькій). Малороссійський театръ. Выданы въ Розсохина. 228 с.

 1. Тарасъ Бульба пидъ Дубном. П'єса на 5 дій. (Аркуш із заголовком відсутній). С. 5-42.

 2. Цигины на Подоли. (Аза). Картыны украинського народного жыття у пьяти одминахъ (По Крашевському и Галасевичу). Напысав К. Пысанецькій. Діетьця на Подоли, спочатку XIX вику. (27 дійових осіб). С. 43-106 3. Катерына (Мужычка). Драматычни картыны у 4 діяхъ. Удостоєна премій Галицкого Краевого фонда. С. 107-160.

 4. Видьма. Украинська людова драма у 5 діяхъ съ прологомъ. (Фабула позычена зъ кремыналу уголовного, народных повирій и обычаевь). Напысав К.И. Писанецкій (Ванченко). (Автор драмы «Мужычка», удостоенной конкурсной преміи изъ галицко-львовского краевого фонда). Диеться въ 1870 годахъ въ захолустному сели Овручського полися, на Волыни. С. 161-228.

 13. «Ніч під Різдво або кохання в мішках». Назва п'єси написана від руки чорнилом на третій сторінці, де «Дієві люди». Палітурки і титульного аркуша немає. Дата й місце видання відсутні. Збереглася перша, друга та неповна третя дія на 36 сторінках. Можна припустити, що п'єса видана під час Революції 1917-1918 рр. «Дієві люди: Голова. Чуб, заможний удівець. Дяк. Вакула, коваль і маляр. Чорт. Парубки: Грицько, Степан, Денис, Петро. Солоха, Вакулина мати. Оксана, Чубова дочка. Дівчата: Ганна, Параска, Варка. П'яниці: Секлета, Ткачиха, товста баба, Переперчиха, баба. Селяне, парубки, дівчата, чортенята». 36 с. (Немає останньої 37-ї сторінки).

 14. «Душогубы». Драматычни малюнкы на 5 дий. Соч. Тогобочнего». У лівому куті сторінки: «№ 72. А.Л. Малюженко. 1910 г. 2 сентября. г. Ялта». (№ 72 - один з порядкових номерів книг книгозбірні). П'єса передрукована на друкарській машинці. Машинопис має 85 сторінок (Аркуші не всі збереглися). Режисерські помітки фіолетовим олівцем дозволяють стверджувати, що цей екземпляр п'єси використовувався на репетиціях.

 15. І. Тогобочний. «Жидівка-вихристка». П'єса переписана Я.Л. Малюженком на 117 сторінках зошиту з картонними палітурками для бухгалтерського обліку російськими буквами. У кінці дві дати: «Стародубъ. Іюня 2-го 1902 г. Ялта. 29 апреля 1907 г. А. Малюженко».

 У цьому ж зошиті на 26 сторінках (останні 1-2 відсутні) записана «Суєта». Роль Йвана Барыльченка.

 16. «Душогубы». Драма на 5 дій. Соч. Й. Тогобочного по роману французского писателя Эмиля Золя «Тереза Ракень». Перед титульною сторінкою: «А.Л. Малюженко, 1909 года, мая, 18 дня». У кінці п'єси: «Ялта. Тавр. губ. 18.V.1909». На останній сторінці: «Обстановка и реквизиты «Душогубне». П'єса переписана рукою Я.Л. Малюженка на 174 сторінках. Листки попідклеювані. У виданні: І. Тогобочний «П'єси». Видавництво «Дніпро». К., 1972. «Душогуби». Драматичні малюнки на 5 дій. Посилання на роман Еміля Золя відсутні. Закінчення п'єси в переписаному і друкованому тексті мають значні відмінності.

 На двох окремих зошитах переписані «Роль Клима («Душогубы») та «Роль Наталки» і дописка олівцем: «Прошу роль возвратить. А. Малюженко».

 На «Ролі Наталки» - печатка Ялтинської Української громади». Дати на зошитах відсутні. Перша роль переписана не рукою Малюженка.

 17. М. П. Старицький. «Ой не ходы Грыцю та на вечерныци!» Пьеса з давних часив, народня, з музикою, спивамы, танцями, в 5 днях. Сюжет взято из народной писни и народнего переказу про Марусю Шурай.

 Дия 1. «Маланка».

 2. «На вечерныцях».

 3. «Лыха рада».

 4. «Прыворот зилля».

 5. «Несподивана смерть».

 На другій сторінці навкіс попереднього запису на увесь аркуш: «Малюженко Аким Леонтиевич. Ялта (Крым) 25.02.1927 г.». Цей же автограф і в кінці п'єси, переписаної на 133 сторінках. За ними «Обстава» для 5 дій, «Реквізит». При порівнянні переписаного з друкованим текстом (Михайло Старицький. Драматичні твори: У 2 т. - К., 1989. - Т. 2. - С. 486.) - у драмі «Обстава» пропущено останній вихід IX.

 18. «Нич пид Риздво». Оперетка на одну дію по Н.В. Гоголю. Скомп. Н.К. Альбиковського. Лицедиі: Чуб - козак-удівець. Оксана - його дочка. Солоха - удова. Вакула - іи син. Голова. Дяк. 24 с.

 П'єса переписана чітким каліграфічним почерком чорним чорнилом на добротному папері в лінійку українським правописом, ймовірно, рукою Володимира Шаленого. Дати немає. На першій сторінці написано навкіс червоним олівцем № 39. Палітурка з тонкого шпалерного паперу.

 19. «Ніч під Різдво або кохання в мішках». Дієві люди: Голова. Чуб, заможний удівець. Дяк. Вакула, коваль і маляр. Солоха, Вакулина мати. Оксана, Чубова дочка. Парубки. Дівчата. 41 с.

 П'єса переписана фіолетовим чорнилом на шкільному зошиті в клітинку, на палітурці якого: «Общая тетрадь». «Крымполиграфтрест». Пищебумажный магазин. Симферополь. Салгирная, 23.

 20. «Ох, та не люби двох». Жарт на одну дію М. Биковського. Діючих осіб 4: Олекса, кум Павла. Мотря, його жінка. Павло, кум Олекси. Оксана, його жінка.

 Жарт переписано на зеленуватому папері фіолетовим чорнилом на 26 сторінках. Розмір зошита 14x27 см. Дати немає.

 Принагідно зазначимо такий цікавий факт, як видання Ялтинською друкарнею Н.В. Бахтіна в 1900 р. третього тому вибраних творів О.Я. Кониського українською мовою. Книжка розміром 14x22 см, надрукована на крейдяному білому папері, має 424 сторінки. У ній уміщено 19 творів, серед яких і «Ранок в Алупці», де автор розповідає про своє перебування на Південному березі Криму. Твір має 7 сторінок. Датований 1896 р. Автор пише: «Працюю я і мозком, і серцем над перебуванням Шевченка на другому засланні в степу Киргизському...» Нині книга в українській книгозбірні Літературно-меморіального музею Лесі Українки. Не виключена можливість, що друкарня Бахтіна крім згаданої книжки, театральних афіш та програм українською мовою видавала й інші книги, хоч прямих свідчень про це немає. Можна з впевненістю допустити, що й книга О. Кониського теж була в українській книгозбірні Української громади на ПБК.

 Від розгрому більшовиками читальні Української громади на ПБК ні можновладці, ні ялтинські українці так і не спромоглися на відновлення української книгозбірні в рідному місті.

 Олексій НИРКО