Факт 1. У І-ІІ ст. до н.е. в Криму вперше з’являється народність, яку грецькі історики називають "роксолани". У 94 р. до н.е., за свідченнями римського історика Страбона, відбувалась війна між Мітридатом Євпатором та плем’ям роксоланів за контроль над південним Кримом. В ході неї роксолани програли і відійшли на територію центрального Криму. Як відомо, термін "роксолани" був загальновживаним для західних істориків, включно до ХVІІІ століття, для позначення українців.

 Факт 2. За часів правління Святослава, на території Криму утворилося Тмутараканське князівство, що включало в себе частину Кримського півострова. Обмеження впливу Русі в Криму неодноразово з’являлося в умовах договорів Києва з Візантією, яка вважали Крим об’єктом власного впливу.

 Факт 3. Ще у Київських літописах, головні на той час порти Криму називалися українськими назвами, вочевидь, переінакшеними з грецької мови на українську: Судак звався "Сурож", Херсонес – "Корсунем", Керч – "Корчево".

 Факт 4. Українці складали переважну більшість передових загонів російського війська під час усіх Російсько-Турецьких воєн за Крим. У 1735-38 роках діяло 50 тис. українців, без урахування морських козаків. У 1776 році, вже після розгрому останньої Січі, російські полководці змушені були заново організувати суто українські військові формування, за запорізьким зразком, для війни в Криму.

 Факт 5. Укріплення Криму в складі Російської Імперії та його розбудови відбувалося за планом графа українського походження Олександра Безбородька. Саме план Безбородька і втілював у Криму граф Потьомкін, стараннями якого в 1783 році Крим було приєднано до Росії.

 Факт 6. Перші кораблі Чорноморського флоту належали Дніпровській та Азовській флотиліям, які повністю складалися з козаків. Увесь склад флоту, станом на його появу у 1789 році, 4 великих корабля і близько 200 малих, обслуговувались козаками. Відтак, справжніми засновниками теперішнього російського Чорноморського флоту є українці.

 Факт 7. Напередодні лютневої революції 1917 року у Севастополі діяв підпільний гурток офіцерів "Кобзар". Саме офіцери зі складу гуртка пізніше творили Севастопольську українську громаду. На її перше засідання, що проходило під жовто-синіми прапорами та портретами Шевченка, прийшло кілька тисяч чоловік. Аналогічні гуртки та зібрання були і в Сімферополі, і в інших кримських містах.

 Факт 8. 12 жовтня 1917 року на усіх кораблях Чорноморського флоту у Севастополі було піднято жовто-сині прапори. Зняття прапорів вдалося добитися тільки за кілька днів завдяки масованому тиску з Петербургу, при цьому деякі кораблі (наприклад, міноносець "Завидный") узагалі відмовилися зняти прапор.

 Факт 9. У 1918 році за приєднання Криму до України виступив з’їзд землевласників та хліборобів півострова. А також про включення регіону до складу УНР, за умов гарантування культурних привілеїв, неодноразово зверталися делегати від кримськотатарського народу. На заваді приєднанню стали німецькі війська, що тоді контролювали Крим.

 Факт 10. Повальна русифікація українців Криму почалася ще в 20-ті роки ХХ століття. Тоді більшовиками були розпущені усі українські школи, які фінансувалися, здебільшого, коштом самих українців. Не зважаючи на наявність значної групи українців на півострові, можливість для навчання українською мовою для них була повністю відрізана. Прикметно, що кримськотатарські, вірменські, болгарські, караїмські та єврейські школи півострова продовжували працювати.

 Факт 11. В 1941 році окупаційні німецькі війська, реагуючи на потреби населення, дали дозвіл на створення в Криму кількох українських шкіл. З поверненням Криму під владу СРСР, ці школи знову були закриті. Заново українські школи в Криму з’явилися вже лише після передачі Кримської області під контроль УРСР. Втім, у 60-х українська мова як основна використовувалася лише у трьох школах-інтернатах півострова.

 Факт 12. У грудні 1991 року, під час референдуму про незалежність, 54% жителів півострова проголосували за входження Криму до складу України. В Севастополі про бажання ввійти до складу України висловилось 57% жителів.

 І наостанок. Електро- та водопостачання Криму, переважною мірою, здійснюється з території України. Залізничне та шосейне сполучення Крим має лише з територією України. З територією Росії існує лише морське та паромне сполучення. На 90% постачання продуктів харчування та промислових продуктів у Крим здійснюється з території України. Також Крим є одним з найбільш дотаційних регіонів України – його доходи втричі менші за видатки, що фінансують з держбюджету України.

 Сашко Кульчицький