Козацька віха — імовірний історичний пам'ятник XVII століття в Криму (Ялта), пов'язаний з українським козацтвом. Була знайдена навесні 1972 р. доктором наук, кримським краєзнавцем, професором медицини Володимиром Навроцьким, нащадком козака Миргородського полку Петра Бесараба, на горі Ай-Нікола, що в околицях Ореанди, у східному куті верхньої тераси. Являє собою двометровий кутий залізний хрест із вмурованою в його основу свинцевою плиткою (пробитою в кількох місцях кулями), на якій зберігся напис: "Козацька віха, історичний пам'ятник XVII століття". Свинцева табличка розміром 44 х 28 см, вагою в 1 кг. 600 г була вмурована в цементну основу. Місце знаходження зруйнованої Козацької вежі підказав громадський діяч св. п. Руслан Левчук, який першим підняв синьо-жовтий прапор над Ай-Петрі у день затвердження Верховною Радою національної символіки. За царських часів історію запорізького козацтва (тим більше, XVII ст.) намагалися не згадувати, не краще ставлення до козацтва мала й радянська влада; тож щойно В. Навроцький зробив фотографію знайденої вежі й відправив статтю до місцевої газети, хреста до основи спиляли, залишилася тільки табличка, яку вдалося врятувати. Організована на Ай-Ніколу екскурсія членів ялтинської "Просвіти" під керівництвом Олекси Нирка змогла знайти у кущах лише частину розбитого цементного ложа, до якого раніше було вмонтовано табличку.

 Коли і ким була поставлена "Козацька віха", залишається невідомим. Вважається, що вона з'явилась у 1628 році в пам’ять про останній похід гетьмана Михайла Дорошенка на землях, котрі пізніше стали належати роду Безбородьків — представників козацької еліти, близької до гетьманського оточення, один з яких і встановив пам’ятний хрест. У 1628 році козаки приходили до Криму на прохання кримського хана, щоб зняти облогу Бахчисараю ногайською ордою. Запорожці під керівництвом Михайла Дорошенка (діда відомого Петра) за тиждень пройшли з боями Ногайський степ, Перекоп і зняли облогу зі столиці ханства, звільнивши при цьому й московських послів, про що ті з подякою повідомили цареві. У той час запорожці обложили Кафу, потрапили до інших улусів Криму й цілком можливо дійшли до південного узбережжя. Військові дії, в тому числі й облога Кафи, були припинені на прохання хана, котрий злякався гніву турецького султана; козаки, нагороджені ханом, пішли на Січ, на жаль, втративши у боях свого очільника Михайла Дорошенка (за одними даними — на Чорній річці, за іншими — біля мурів Кафи).

 16 березня 2002 року віха була відновлена зусиллями ялтинського козацтва і освячена. У цей день козаки Південнобережжя встановили на обриві гори Ай-Нікола Козачий хрест з емблемою Війська Запорозького. Громадськість Ялти визнала цю подію знаковою для історії краю, зокрема, місцеві козаки відзначали роковини відновлення Козацької віхи. Так 15 березня 2009 р. на горі Ай-Нікола вище нп. Оренда козаки Ялтинського куреня провели молебень біля "Козацької Віхи". В. Навроцький розробив на гору Ай-Нікола новий маршрут — "Козача стежка". Запропоновано саме тут, біля Козацької віхи, посвячувати юнаків у козаки.

 Одна з версій, яку відстоює доктор Навроцький, базується на свідченнях польського лікаря, етнографа Карла Качковського, який подорожував до Криму в 1825 році і описав свою подорож у книзі, де зазначив, що господарем розташованої під горою Ай-Нікола "Ореанди" був рід знаменитого Олександра Безбородька, яскравого представника української козацької еліти, учасника війни з Туреччиною, особистого секретаря Катерини II. Його спадкоємці, теж козацького роду, продали "Ореанду" в 1825 році Олександрові I. Гіпотеза Навроцького полягає в тому, що саме рід Безбородьків над своїм маєтком міг встановити хрест на честь козацтва XVII століття, ознаменованого визвольною війною під керівництвом Б. Хмельницького, звитяжними походами козаків по Чорному морю до Криму.

 Козацька віха викликала жваву дискусію в кримських краєзнавчих колах. Результати цієї дискусії узагальнені в матеріалі В. Н. Гурковича. За цими матеріалами ряд експертиз — фотографій Козацької віхи і власне самого хреста-віхи, свинцевої таблички, а також їх описів і експертних оцінок документів та публікацій свідчать, що наявна на сьогодні Козацька віха, яка знайдена В. Навроцьким, могла бути виготовлена у ХХ ст. Разом з тим, В. Н. Гуркович і його однодумці виходять з гіпотези "одного пам'ятника" — тобто такого, який мав бути побудований у XVII ст. і стояти на горі Ай-Нікола без ремонтів, замін тощо до сьогодні, що неправдоподібно. Випадок "естафети пам'ятників" — його заміни, відновлення при корозійному зношуванні тощо, втраті в умовах постійних війн, природних катаклізмів і наступному виготовленні нового пам'ятника (замінах старого) не розглядається. Опоненти на основі своїх аргументів і ряду помилок у газетах і журналах доходять висновку, що Козацька віха Навроцького — український національний міф. У версії "міфу" — його матеріальна (технологічна) реалізація датується опонентами Навроцького та його однодумців не раніше ХІХ-ХХ ст. Автори такого гіпотетичного "міфу" не розглядаються.

 КОЗАЦЬКА ВЕЖА КРИМУ

 Там де гір срібло-сіра мережа

 Підпирає край моря блакить,

 Виринає Козацькая Вежа

 Із далеких буремних століть.

 Ніби дивиться в далі безкраї.

 У задумі на скелі стоїть,

 Козаченьків своїх виглядає

 Із турецьких страшних лихоліть.

 Хоч її зруйнували негоди,

 Хоч у прірву закинули Хрест -

 Та лишився лиш знак її роду:

 Одинока таблиця, як перст.

 А мені вже ввижається нині,

 Що в обнові вона на скалі

 Щось звітує своїй Україні,

 Зустрічає її журавлів.

 Наче Посох Вкраїни Священний

 На обриві над морем стоїть,

 У вінку кипарисів зелених

 З буйним вітром про Крим гомонить.

 Б'ють прибої - то море так грає,

 І наструнко отут кораблі -

 Україні Присягу складають

 Козаченьки нові, молоді.

 А вона до небес - височенна

 У тривозі, на чатах, в імлі

 Синьо-жовті голубить Знамена,

 Виряджає свої кораблі.

 Євгенія ЛЕЩУК