Чумацькі:

"Було літо, було літо,

Та й стала зима;

Як не було пригодоньки,

Та й досі нема.

Була ж мені пригодонька,

З Криму їдучи,

В чистім полі при дорозі,

Воли пасучи.

Занедужав чумаченько,

Та й ліг, та й лежить,

Жаліється отаману:

"Голова болить!"

Скинув чумак сіру свиту,

Скинув ще й жупан...

"Воли ж мої круторогі,

Хто ж вам буде пан?"

Скинув чумак сіру свиту,

Скинув ще й кожух;

А сам припав к сирій землі,

Оддав богу дух."

* * *

"Ой у полі криниченька,

З неї вода протікає,

Ой там чумак сірі воли пасе

Та з криниці напуває.

Воли ревуть, води не п’ють,–

Бо в Крим доріженьку чують.

Ой бог знає та бог відає,

Де чумаченьки ночують.

А ночують чумаченьки

В кримськім степу при долині;

Розпустили та сірі воли

По зеленій муравині.

"Бодай же ви, сірі воли,

Та в Крим по сіль не сходили,

Ой як ви мені, та молодому,

Ой та й жалю наробили!"

Ой умер же чумаченько

Ой та в неділеньку вранці,

Ой поховали та чумаченька

Та в зеленому байраці.

Насипали над чумаком

Та високую могилу,

Ой посадили та в головоньках

Та червоную калину.

Полинула зозуленька,

Та й сказала – "ку-ку"!

"Ой подай, сину, подай, орле,

Та хоч праву, праву руку!"

"Ой рад же я, моя мати,

Та й обидві подати,

Ой та налягла сирая земля –

Ой та трудненько підняти!""

* * *

"Пішов Мусій да в Крим по сіль

Сірими волами.

Оглянеться та позад себе –

Умнеться сльозами.

– Допоможи мені, боже,

Тут солі набрати,

Ой щоб мою любую дівчину

Та в биндах застати.

На добридень, дівчинонько,

Та у своїй хаті!

– Ой не сідай та коло мене

Рукав поваляти.

Ой як будеш штири воли мати

Ще й червону шапку,

Тогди ж бо ти мою матку

Назвеш паніматкой.

Ой іде Мусій та дорогою,

Аж у саду вишня.

Питається та дівчиноньки,

Чого така пишна.

– Ой козаче та козаченьку,

Того ж бо я пишна,

Ой бо в моїй матінки

Три низки намиста."

Основне джерело

"Назвіть хоча б одну російську народну пісню про Крим!" - це нищівний аргумент проти галасунів про "Крым - коренная русская земля". Нема вірнішого індикатора історичної правди.

Виберемо з російських історичних пісень прямі вказівки на місце дії і побачимо точну їх географію. Вони циклізують сюжети навколо Москви, відображають час Івана Грозного, взяття Казані, походи Єрмака, боротьбу російського ополчення проти польської шляхти, повстання Пугачова, Разіна, будівництво заводів на Уралі і текстильних фабрик у центрі країни, реформи Петра І, Вітчизняну війну 1812 року, оспівують Волгу-матінку.

А Крим? Кілька солдатських пісень періоду Кримської війни 1853-56 рр. - про бої і командирів, і ніяк не відображають життя російського народу.

Читаємо: "На основе литературной песни "Кочегар" в советском фольклоре было создано немало новых, например: "Раскинулось море широко / У крымских родных берегов..." Всі інші жанри російської народної пісні жодної згадки про Крим не мають.

Не те в українській народній творчості, причому не одного, а найрізноманітніших жанрів. Почесне місце серед них належить кобзарським історичним думам. Дума про Самійла Кішку точно визначає місця подій. Місто Козлов (Євпаторія) називається 8 разів, Чорне море - 10. Згадуються Кафа (Феодосія), євпаторійська пристань, Дніпровський лиман, Дніпро, острів Тендра, Запорізька Січ, Межигірський Спас, січова Покровська церква, Трахтемирівський монастир. Серед 350 невільників називаються історичні постаті Марка Рудого, Мусія Грача та ін. Після вдалого постання колишні невільники припливають на захопленій турецькій галері до "Тендрова-острова", де зустрічаються з гетьманом Семеном Скалозубом та запорозькими козаками. А це дозволяє точно визначити дату - 1599 рік, коли Скалозуб вів запорожців на турецьку фортецю Азов через Чорне море та Керченську протоку і перестоював на початку року біля острова Тендри, чекаючи доброго вітру. Звідси можна вирахувати, і коли Самійло Кішка потрапив у турецьку неволю - в 1573 році, тобто був невільником 26 років.

Отже, одна лише дума про Самійла Кішку дає більше відомостей про ці краї та їхню історію, ніж весь російський фольклор, разом узятий! А таких дум - не один десяток.

Як і в російському фольклорі, в українській народній творчості багато історичних пісень. Видатне місце в них належить Криму. Наприклад, у пісні "Ой на горах сніги лежать" співається:

Ой, по горах сніги лежать,

По долинах води стоять,

А по шляхах маки цвітуть:

То ж не маки червоненькі -

То козаки молоденькі

Битим шляхом у Крим ідуть...

Не всі історичні пісні мають слово "Крим", але їхній зміст не викликає потреби в цьому. В пісні "Що сі в полі забіліло" розповідається, як татари гнали полон, потім паювали. Одному дісталася жінка. Між кіньми він пригнав полонянку додому і змусив працювати, що вона робила з прокльонами. Почула це дружина татарина, вибігла з хати і вдарила... рідну матір, котра по шрамові на пальці упізнала свою доньку, давно забрану в полон ордою. Як не просила донька одягнути дорогі шати і залишитися, мати сказала:

Я не хочу панувати,

Піду в свій край загибати.

Величезний пласт в українському фольклорі складають чумацькі пісні, зовсім невідомі фольклорові російському. Для прикладу візьмемо "Гей, у степу криниченька", де співається:

Гей, воли ревуть да води не п'ють,

В Крим доріженьку чують,

Гей, чи на мою, гей, чи на свою

Головоньку віщують.

Гей, заслаб чумак, заслаб молоденький

Та й у Криму на перевозі...

В Україні згадується Крим навіть у піснях... про кохання! Прикладом може бути відома всім "Взяв би я бандуру", звідки слова:

Де Крим за горами,

Там сонечко сяє,

Ой там моя мила

Сльози проливає.

Навіть в обрядово-календарних піснях, котрі, здавалося б, далекі від зображення історичних подій, виразно відчувається вплив Криму. Така, наприклад, жниварська пісня "У неділю пораненько", що має один сюжет і спільні рядки з історичною піснею. Колядки та щедрівки - і ті не позбавлені цього впливу, наприклад:

Щедрий вечір, добрий вечір!

Привела корова полового бичка,

Привела вівця чорного барана.

Половим бичком у Крим ходити,

У Крим ходити, сіль возити,

А чорним бараном вівці плодити.

Щедрий вечір, добрий вечір!

З плином часу все більше переконуємося, як була сфальсифікована наша історія в численних книгах, підручниках; читаємо, чуємо, бачимо, відчуваємо, як ті фальсифікації використовуються. Та неможливо сфальсифікувати народну пісню, хоч такі спроби були.

Всіх попередніх, на противагу галасунам про "коренной" Крим, я аж ніяк не переконую, що Крим - "корінна українська земля". Але безперечно, що український народ з Кримом пов'язаний набагато тіснішими історичними зв'язками, ніж ті галасуни.

Орест КОРСОВЕЦЬКИЙ

"Кримська Світлиця", № 21, 1993 р.

Весільні:

«Ой що ж бо це та й унесяно

Та на столі та покладяно?

Як біль білесеньке,

Як папір, тонесеньке,

В Криму набирали

Та й на стіл поклали».

(«Брат одержав викуп і пішов. Молодий сідає, за ним світилки, приданки» — Записано на Вінниччині.) 

Світилочко пані,

Вечеряй із нами;

Вечеряй із нами, —

Краще, як з панами.

Де ж тобі тих панів набрати?

Не поїдемо ми ж їх у Крим купувати.

(Зап. 1953 р. Л. Колісниченко в с. Вільховець Звенигородського р-ну Київської обл.)

Весільні, записані у Криму:

Під час сватання:

«Ой у полі да криниченька,

Там висить крук да відро,

А вже нашу Валечку

Сватали свати давно.

Да рикнула корова,

Додому йдучи,

Да заплакала Валечка,

Заміж ідучи».

Коли випікають коровай:

«Ніхто не вгадає,

Що в нашім короваї:

З семи криниць вода,

З семи мельниць мука,

Да з семи коров масло,

Да яєць півтораста».

Мати молодого випроводжає сина по молоду:

«Попід лісом

Попід темненьким

Вороний коник бігав.

Ніхто його не спіймає,

Не зсідлає.

Піймає тільки Микола,

І спіймає, і зсідлає,

Та й до тестя поїде.

Теща каже — сокол летить,

А тесть каже — зять їде».

Молодий приїхав по молоду:

«Пишна теща, пишна

Проти зятя не вийшла.

Чи кожух латає,

Чому зятя не вітає?

А коли ми кожуха поправимо

І сорочку полатаємо,

Тоді зятя привітаємо».

«В саду соловей гнізда в'є,

Чи всім боярам місце є?

Кому немає — кажіте,

Будем явору рубати,

Будем лавочки мостити,

Усіх чинних бояр садити».

«Дружки йдуть — піч гризуть,

Свахи йдуть — припічок гризуть.

А сваха кричить, небога:

«Дайте мені хоч порога!»

Молоду «продали»:

«Татари, братця, татари,

Продали сестру за тару,

Русу косу за п'ятак,

Біле личко пішло так».

Жартівливе:

«Не страши, дружбонько, не страши,

Не страхай дитяти,

Не бояться твоєї шабельки:

Твоя шабелька іржава.

У порозі лежала,

Свиням полову мішала».

«Старша сваха оніміла,

Десь вона муку їла.

Дайте їй перепечі,

Щоб почула речі».

«Під вікном верба,

На вербі сова,

Сваха очі драла,

Щоб пісні співала».

Покривання молодої:

«Рипнули ворота вночі,

Приїхали тріпачі,

Стали косоньки тріпати,

Стала молода плакати.

Не плач, молода, по косі,

Не лучче косі в лантусі.

Ленту-корявку під лавку,

Русявий вінець на стілець,

А русу косу під чіпець».

Молода вибирається до молодого:

«У полі кониченьки заржали,

Нашу Валечку забрали,

Древливе полечко, древливе

Та на ягодки вродливе».

Молодих ведуть спати:

«Дримливе полечко, дримливе

Та на ягідки вродливе,

Пішла дівчина ягід рвати,

Набравши ягід, лягла спати.

Прийшов Дмитро побуждать:

«Вставай, дівчино, досить спать,

Дарма подарунки дарувать,

Сорок рушників, дев'ять юбочок-хусточок,

Дев'ять дев'яток намиток».

(Зап. 1973 р. в с. Ароматне Білогірського р-ну Кримської обл. від Бардакової Ганни, 1896 р.н.)

Співають дружки напередодні шлюбу, вбираючи гільце:

«Ой стояла сосонка двадцять літ,

Та зрубали сосонку на зорі.

Годі тобі, сосонко, стояти,

Годі тобі, дівчино, гуляти.

Годі тобі, сосонко, зеленіти,

Годі тобі, дівчино, молодіти».

Співають дружки:

«Вечеряйте, боярочки, а я не хочу,

Справив батько черевички, а я не зношу.

Черевички новенькі,

Вечеряйте, боярочки молоденькі».

«Ой ви, вороги,

не переходьте дороги,

Нехай перейде хлопчина,

Щоб була щаслива родина».

(Зап. 1973 р. в с. Ароматне Білогірського р-ну Кримської обл. від Фесай Марії, 1911 р.н.)

Співають коровайниці:

«А я вдома сиділа,

У віконце гляділа,

Чи не прийде просити

Короваю місити».

Під час розплітання молодої:

«Прошу брата до хати

Косу розплітати;

Як я була дівонькою

Та й ходила з косонькою,

А тепер я прошу:

Розплети, брате, косу».

Молоді йдуть від шлюбу:

«Лети, лети, соколоньку,

Попереду нас

Та занеси вістоньку

Попереду нас.

Хай вийде матінка з калачем,

Розписалась її дочка з паничем».

Молода вибирається до молодого:

«Де б я не ходила,

Де б я не була,

Я своїй матусі кланяюся.

Дякую тобі, мамо,

Що будила мене рано,

Більше не будеш, більше не будеш.

Де я б не ходила,

Де б я не була,

Я своєму брату кланяюся.

Кланяюся тобі, брате,

Що виводив мене з хати.

Більше не будеш, більше не будеш.

Де б я не ходила,

Де б я не була,

Я своїй сестриці кланяюся.

Кланяюся тобі, сестро,

Що навчила косу плести,

Більше не будеш, більше не будеш.

Де б я не ходила,

Де б я не була,

Я своїй вишні кланяюся.

Кланяюся тобі, вишне,

ІЦо стояла така пишна,

Більше не будеш, більше не будеш.

Де б я не ходила,

Де б я не була,

Я своїм воротам кланяюся.

Кланяюся вам, ворота,

Що стояла хлопців рота,—

Більше не буде, більше не буде».

(Зап. 1976 р. в с. Ковильне Роздольненського р-ну Кримської обл. від Баранової Віри.)

Випікають коровай:

«Наші коровайниці —

Золоті зарукавниці,

Біленька ручка,

Золота обручка».

Невістку приводять до свекрухи:

«Свекрухо, свекрухо,

Не вивертай кожуха,

Не вивертай кожуха

До чужої дитини».

Невістку забирають:

«Тепер я широка,

Ой тепер я висока.

Ой тепер я рада стала,

Що невістку я дістала.

І тепер я раденька стала,

На невістку всю роботу склала,

А невістка то туди, то сюди:

«Ти, свекрухо, як робила, то й роби,

А як будуть онучата,

То гляди.

Як приїдуть,

То сумочку наклади».

(Зап. 1976 р. у с. Чернишовка Роздольненського р-ну Кримської обл. від Подольчук Ніни, переселенки з Волині.)

Випікають коровай:

«До бору, бояри, до бору,

Рубайте сосну здорову,

Тешіть її на тріски,

Щоб загнітить коровай і шишки».

Прощання молодої з родом:

«Куди, доню, убираєшся,

Що так рано умиваєшся?

Чи між турки,

А чи між татари,

Чи між дружки,

А чи між бояри?»

«Піду, ненько, між чужії люди,

Ой там мені горенько буде».

(Зап. 1973 р. у с. Міжгір'я Білогірського р-ну Кримської обл. від Посмітної Степаниди, 1899 р.н.)

Дівич-вечір:

«Йшли дружечки горою,

Звали й Валю з собою:

«Ходім, Валю, з нами,

Дамо хустинку з бобрами».

«Я тії хустинки не зношу,

Полюбила Дмитра, як душу».

(Зап. 1973 р. у с. Ароматне Білогірського р-ну Кримської обл.)

Сестра молодої пришиває вінок молодому:

«Я вінок пришиваю,

Дві нитки теряю:

Синю, голубую,

Сестру дорогую».

(Зап. 1967 р. в с. Бранне Поле Кіровського р-ну Кримської обл. від Габурик Павлини, 60 р.)

Розплітання молодої:

«Сивий соколику,

Веди нам дівоньку:

З комори до хати

Косу розплітати».

Молодих виряджають до шлюбу:

«Над нами чорна хмара,

Попереду гарна пара:

Не місяць з зорою,

А молодий з молодою».

У молодого в хаті:

«Возьми, дружко, ложку,

Покажи нам дорожку,

Чи добрая страва,

Чи буде їй слава».

Після шлюбу:

«Їжте капусту ложками,

Бо в нас капуста діжками.

В нас капуста вродила,

Бо Маруся солила».

(Зап. в 1960-х рр. в с. Верхньорічне Бахчисарайського р-ну Кримської обл. від Костюк Наталки, переселенки з Хмельниччини)

«Брат косу розплітає,

Сестрі стиха намовляє:

«Сестро моя дорогая,

Не йди заміж молодая».

В саду роза розцвітає,

Сестрі косу розплітають».

(Зап. 1973 р. в с. Ароматне Білогірського р-ну Кримської обл. від Подобняк Анастасії, 1901 р.н.)

Дівчата збирають молоду до шлюбу:

«Корона моя біла,

Я ж тебе гляділа.

Гляділа — шанувала,

В скрині замикала.

А теперечки ношу

Та й заплакати мушу».

Молоді їдуть до клубу розписуватись:

«Хмарка наступає,

Дощик накрапає,

Мати Галина

Житом обсипає».

«Перед тим, як їхать розписуватися, всі співають»:

«Ой з дороги, вороги, з дороги,

Не переходьте дороги,

Нехай перейде рідна мати,

Та й не буде нарікати,

Нехай перейде родина,

Щоб була доля щаслива».

«Після реєстрації шлюбу заходять всі до хати, гуляють, співають»:

«Ой матінко-утко,

Заріж курку хутко.

Нехай вона не сокоче,

Бо Галя їсти хоче».

Сирітська, співають дружки в суботу в молодої:

«Ой знати, знати

Сиротинське весілля:

Стіл не стелений,

Двір не метений,

Корона не плетена.

«Пошлю галоньку

На Вкраїноньку

По свою родиноньку.

Галонька летить — не долітає,

Родина прибуває.

Пошлю сокола до ясного неба —

Мені батенька треба.

Сокілок летить — крильцями в'ється,

Батенько не збереться».

(Зап. 1976 р. в с. Серебрянка Роздольненського р-ну Кримської обл. від Пінчук Ганни, 1933 р. нар., переселенки з Житомирщини.)

Молодих виряджають до шлюбу:

«До шлюбу йдемо,

Молодих ведемо:

Червоні, як калина,

Солодкі, як малина».

(Зап. в с. Руч'ї Роздольненськрго р-ну Кримської обл. від Мельник Марії, 43 р.)

Співають дружки:

«Сподівайся нас, мати,

Як буде присмеркати,

Горою-долиною

З чужою дитиною.

Чи рада ж ти, мати,

Своєму дитяті,

Одному рідному,

Другому — судженому?

«Тоді ж я радувала,

Як одно годувала,

А теперко двоє,

[Прийму] їх обоє».

(Зап. в с. Ароматне Білогірського р-ну Кримської обл. від Якубович Марії, 1919 р.н.)

Співають дружки після шлюбу в домі молодої:

«Од луга до лужечка

Протоптана дорожечка,

Там дівчина ходила,

Цвіт калини ломила

Та в пучечки складала,

Чорним шовком в'язала

І в своїй матінки питала:

«Чи я буду такая,

Як калинонька цяя?»

«Ой будеш, доню, будеш,

Поки ти в мене будеш.

Як підеш ти од мене,

Спаде краса з тебе.

Спаде з тебе красонька,

Як з калини росонька».

(Зап. 1973 р. в с. Міжгір'я Білогірського р-ну Кримської обл. від Коломієць Марії, 1916 р.н.)

Співають дружки після шлюбу в домі молодої:

«Чи я в тебе, мій же татко ж не дитина,—

Оддаєш ти мене, татко, поміж люди,

Ісправ мені одежину так, як люди:

Зеленую да спідницю по землицю,

Червозлотний поясочок на станочок,

Червонії черевички на ножечки».

«Нащо тобі, дитя моє, дорогий наряд?

Ой як буде да твій милий да ревнивий,

Зеленая да спідниця ізлежиться,

Червозлотний поясочок висиплеться,

Червонії черевички пилом припадуть,

Вони тобі, дитя моє, жалю завдадуть».

(Зап. 1973 р. в с. Ароматне Білогірського р-ну Кримської обл. від Шевченко Марії, 1922 р.н.)

Мати молодого випроводжає його з весільним поїздом до молодої:

«Ой виряджала мати 

Свого сина,

Гей, рано-рано,

А як виряджала,

То наказувала,

Гей, рано-рано:

«Ой не пий, сину,

Ти першую чарку,

Гей, рано-рано,

Але вилий, сину,

Коникові в гриву,

Гей, рано-рано.

Коник буде грати,

Буде вигравати,

Гей, рано-рано,

Буде тії чари

Полем розвівати,

Гей, рано-рано».

Молоду випроводжають до молодого:

«Наша молода

Така, як ягода,

Пір'ячко драла,

В подушечки клала,

В подушечки клала,

З котом гралася.

В неї подушки,

Мовби пампушки,

В неї коверці* —

Самі заберці».

*) Килими, простирадла

«Ластівки з стріхи

Трусять солому,

Свашечки любі,

Час нам додому. 

Бо нам із дому

Так наповіли,

Щоб ми в сватів

Довго не сиділи,

Бо нам із дому

Так наказали,

Щоб ми в сватів

Зовсім не сідали».

«Ой ходила молоденька

Понад воду,

Визирала молоденька

Свого роду:

«Ой до мене, мій роде,

До мене,

Не будеш мати сорому

За мене».

Вийди, вийди,

Молоденька, із комори

Та покажи біле личко

І чорнії брови.

Не таке вже біле личко,

Як було,

Половина рум'янчика

Вже відбуло».

(Зап. 1981 р. в с. Журавлі Сакського р-ну Кримської обл. від Стельмах Галини, 56 р.)

Молодий їде до молодої:

«Ніхто не знав, ніхто не відав,

Куди Володя поїхав:

Чи в ліс, чи по дрова,

Чи по лучину,

А чи по гарную дівчину?»

«Приїхав зятенько до тещі на двір,

Стукнув-грюкнув копитами об чужий поріг.

«Чи є моя Маруся, чи немає,

Чи з другими козаками гуляє?»

Сват ріже коровай:

«Сват коровай крає,

Срібного ножа має,

Срібную тарілочку,

Молодую дарочку».

(Зап. 1976 р. в с. Руч'ї Роздольненського р-ну Кримської обл. від Параски Ткачук, 56 р.)

Молодий приїхав по молоду:

«Їхали між Тирині (?) ми,

І нігде нас не спинили.

І ви нас не спиняйте,

До Марусі пускайте».

Прощання молодої з родом:

«Ой коси, мої коси, (2)

І знати не будете,

Від батенька підете:

Від рідного до чужого, (2)

До батенька лихого.

А в чужого батенька

Сніданнячка не буде.

В обідень і в полуд,

Не ввечері, ні в опівночі

Не виспляться чорні очі.

Вечерю на стіл кладуть,

Невістку по воду шлють!

«Іди, невістко, по воду

До тихого броду».

Заким із водою прийшла —

Вечеронька відійшла.

«Помий, невістко, ложки, (2)

Повечеряєш трошки».

«Я вже повечеряла (2)

Сумними думоньками,

Дрібними слізоньками...» (2)

Та й спати лягає».

Співають свашки:

«Слава Богу, сина оженила,

Слава Богу, невістку дождала.

Сама буду діжку місити,

Не буду невістку просити.

Сама буду хату мести, 

Бо невістка не знає,

Куди сміття нести».

(Зап. 1976 р. в с. Чернишовка Роздольненського р-ну Кримської обл. від Марії Колесник, 1910 р.н.)

Торг за молоду:

«Під столом ворон кряче,

Чого наша Галина плаче?

Вона плаче ще й сумує,

Чого її Микола не цілує».

Жартівливе:

«Тобі, староста, та й не старостувать,

Тобі, староста, свиней пасти

З довгою ломакою та рябою собакою.

Наш староста та й достаростувався,

Сім днів не вмивався.

На восьмий день вмився,

В старости пригодився».

Побажання:

«Поздоровляю вас з законним браком,

Щоб в вас були калачі з маком,

Щоб ви були веселі, як весна,

Швидкі, як вода,

Багаті, як земля.

Щоб у вас було стільки дочок,

Як у стелі досок,

Щоб у вас було скільки синів,

Як у лісі дубків.

Щоб з толком, до пуття

Ви прожили все життя».

Прощання молодої з родом:

«Суха береза в печі палала,

Свекруха лиха вогонь залила,

Щоб я, молода, не вечеряла.

Заснула я сон, як місяць зійшов,

Заснула другий, як милий прийшов!

«Чи ти, мила, спиш,

Чи ти так лежиш?»

«Я, милий, не сплю,

А я й так лежу,

Про своє життя думу думаю».

(Зап. 1973 р. в с. Ароматне Білогірського р-ну Кримської обл. від Вовненко Ганни, 1925 р.н.)

Жартівливе:

«Старша дружка коса,

Виїла мішок проса,

Наставила жменю,—

Дайте ще ячменю».

(Зап. 1967 р. в с. Бранне Поле Кіровського р-ну Кримської обл. від Габурин Павлини, 60 р.)

Дружка співає дружбі, який роздає коровай:

«Ой летіла зозуленька

Та й сіла на ліску,

Дайте, дружбо, короваю,

Буду за невістку».

«Ой летіла зозуленька

Та й сіла на ґанку,

Дайте, дружбо, короваю,

Буду за коханку».

«Ой летіла зозуленька

Та й сказала: «Ку-ку».

Дайте, дружбо, короваю,

Поцілую в руку».

Молодим перепивають дарунки:

«Щоб ви були щасливі, як весна,

Багаті, як земля».

«Щоб ви мали стільки дочок,

Як у стелі досок».

«Щоб ви мали стільки синків,

Як у лісі ясенків».

«На третій день весілля, в понеділок, коли молодий приїжджає забирати молоду, співають»:

«Роди, боже, худобу

Жирную та рогатую.

Веде син невістку,

Молодую та багатую, —

І скриню, і перину,

Ще й до хати господиню».

«Ой сапала буряки,

Червоная гичка,

Вчора була дівчинонька,

Нині молодичка».

(Зап. в с. Ковильне Роздольненського р-ну Кримської обл. від Козлик Ганни, 1935 р.н.)

Молодим перепивають дарунки:

«Ой перепиваю Марусі корову,

Що гребе полову».

«Ой перепиваю Марусі рушничок,

Щоб до року мала двох дочок».

«Ой перепиваю Марусі перину,

Щоб мала щасливу годину».

 «Ой перепиваю мірку жита,

Щоб не була ніколи бита».

«Ой перепиваю жменьку гороху,

Щоб жили десь до ста років».

(Зап. 1976 р. в с. Молочне Роздольненського р-ну Кримської обл. від Кріль Параски, 1940 р.н.)

Молоду збирають до молодого:

«Ой глянь, ненько,

Та й на мій посад,

Всі дівчата у косах сидять,

А на мою та й роса впала,

Бо я її розчесала.

Розчесала та й пригладила,

Ненька ж мене не порадила,

До свекрухи одпровадила.

А свекруха-лепетуха,

Як зелена лобода,

Вона мене заклопоче,

Я дівчина молода».

(Зап. 1980 р. в с. Новороманівка Сімферопольського р-ну Кримської обл. від Заноздрі Олени, 82 р.)

Прощання молодої з родом:

«Думала ти гадала,

Що один горіх — мало.

Де б його посадити?

Щоб його не зломити.

«Посаджу на підгір'ї,

У батька на подвір'ї».

Як наїхали гості,

Од милого старости,

Стали кіньми грати,

Горішину ламати,

Дівчину підмовляти:

«Ой їдь, дівчинонько, з нами,

Краще тобі буде, як у мами.

У нас гори золотії

І ріки медовії,

У нас верби грушки родять,

Молодиці дружків водять».

(Зап. 1973 р. в с. Ароматне Білогірського р-ну Кримської обл. від Якубовської Явдохи, 1919 р.н.)

Молода вибирається до молодого:

«Ой зятеньку, мій синоньку,

Зажди мені хоть годиноньку,

Зажди мені хоть годиноньку,

Хай подивлюсь на дитиноньку».

«Як ти хтіла дочку мати,

Було її замуж не оддавати,

Було її замуж не оддавати,

Було її намалювати,

Повісити на одвірочку,

Наглядатись, як на дівочку,

Повісити та й на дашечку,

Виглядати, як на пташечку».

(Зап. 1976 р. в с. Ковильне Роздольненського р-ну Кримської обл. від Мотузюк Ганни, 1919 р. нар., переселенки з Хмельниччини.)

Співають дружки:

«Ой вийди та, Галю, вийди,

Не буде тобі кривди.

Вийди та на помості,

Частуй свої гості».

(Зап. 1973 р. в с. Ароматне Білогірського р-пу Кримської обл. від Товкач Соломії, 1905 р.н.)

Сімферопольський університет — Фольклорні матеріали, записані 1967—1981 рр. студентами Сімферопольського державного університету ім. М. В. Фрунзе під час фольклорної практики під керівництвом доцента К. Д. Саливон (зош. N° 1—14) та старшого викладача М. Я. Вишняка (зош. № 15—17). Зберігається в упорядниці. Федоренко — Весілля і весільні пісні. Записала О. Г. Федоренко в с. Новоолександрівка Хортицького р-ну Запорізької округи. [1929—1930]. Фонди ІМФЕ, ф. 1—7, од. зб. 730, арк. 16—33.