На початку ХХ століття українці становили значну частину населення Криму. Але досить різноманітна і розвинута структура кримських етнічних ЗМІ того періоду ніяк не відображає духовних потреб української нації.

Петро Іваненко був старшим канцеляристом Генеральної військової канцелярії Війська Запорозького. Походив він з Полтавщини, родинними зв'язками був пов'язаний зі старшиною Лівобережної України. На Запорозьку Січ канцелярист подався у лютому 1691 р., де незабаром був обраний писарем.

Факт 1. У І-ІІ ст. до н.е. в Криму вперше з’являється народність, яку грецькі історики називають "роксолани". У 94 р. до н.е., за свідченнями римського історика Страбона, відбувалась війна між Мітридатом Євпатором та плем’ям роксоланів за контроль над південним Кримом. В ході неї роксолани програли і відійшли на територію центрального Криму. Як відомо, термін "роксолани" був загальновживаним для західних істориків, включно до ХVІІІ століття, для позначення українців.

Указ Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1954 р. про передачу Кримської області до складу УРСР було схвально зустрінуто жителями півострова. Проте деяке занепокоєння викликало так зване "питання про мову".

«Від першого кілочка ПКК життя моє пов'язане з ним. Так доля склалася, що, скінчивши технікум, я працював у Джанкойському районі, в степу, біля Чонгарського мосту. Після армії знов працював у Джанкої.

На тлі інших регіонів СРСР Крим вважався цілком пристойним. Для багатьох він взагалі здавався раєм. Попри це в Криму постраждало багато людей, що стали жертвами політичних переслідувань. Але за поширення "ворожих чуток про голод в Україні" на півострові репресовано сотні осіб.

В Україні відбувся найбільший в історії людства геноцид проти власного народу, створений за вказівкою московського тоталітарного більшовицького режиму штучним голодом – Голодомор, у наслідок якого, за різними даними, загинуло від 7 до 10 млн. українців. У цей же час, як ми знаємо, відбувалися ще й репресії, депортації, вербовки на будівництва комунізму.

У липні 1918 р. міжвідомча комісія при Морському міністерстві з розробки українських державних прапорів завершила роботу над проектом "українського державного воєнного прапора". Його опис знаходимо у "Своді воєнно-морських постанов", книга Х, "Морський Устав": "Ст. 1284. Воєнний прапор — білий із синім хрестом, який ділить прапор на чотири рівні частини. Ширина хреста 1/11 всієї довжини прапору.

Справа з прилученням до України Криму була також доволі скомплікованою завдяки особливій політиці німців у тій справі. Коли українські війська разом з німцями очищали Україну від большевицьких банд, то передові українські відділи перейшли вже Перекоп, заняли дуже важливу з стратегічного погляду станцію Джанкой і машерували вже на Симферополь.

На матеріалах преси

Впродовж 1740–1760-х рр. за межами Запорозьких Вольностей діяло три центри запорозької еміграції – на Кримському півострові (Бахчисарай та його найближчі околиці), в околицях Кам’янного Затону та на Прогноях (нижня течія Дніпра, Лиман), а також на території північно-східного Едисану (Очаківський степ, правобережжя нижньої течії Південного Бугу).

Активісти руху українського національного відродження в Криму, незважаючи на спротив проросійських сепаратистів, відстоювали українську державність у регіоні.

Існування 7-ї дивізії НГУ вже є перегорнутою сторінкою у національній історії військових формувань. Однак до цієї сторінки хочеться повертатися і перечитувати її знову і знову.

На жаль, маловідомим залишається той факт, що 24 травня 1917 р. в Криму було проголошено створення Першого Сімферопольського Полку імені гетьмана Петра Дорошенка «в кількості 5811 солдатів і 36 офіцерів».

Нерідко можна натрапити на твердження, що на теренах Кримського півострова не було католицької церкви східного обряду (або православної церкви в єдності з Апостольським Престолом) аж до кінця 1980-х рр., коли в Криму з’явилися громади Української Греко-Католицької Церкви.

Кримська єпархія Української православної церкви Київського патріархату була заснована в 1996 році з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета. Охоплює парафії Автономної Республіки Крим та Севастопольської міськради. Єпархіальний центр - у Сімферополі.

Трагічна історія цього підрозділу, створеного понад століття тому в Севастополі, є настільки ж мало дослідженою, наскільки й короткою. Дотепер відомі не всі факти про одне з перших військових формувань, яке виступило на захист УЦР і якому судилося проіснувати менш ніж три місяці.

Ялтинська газета «Русская Ривьера» № 118 від 31 травня 1917 р. у рубриці «Хроника» під заголовком «Библиотека Украинской громады» повідомляє своїх читачів про те, що «Сегодня, 31 мая, в здании мужской гимназии открывается библиотека-читальня Ялтинской Украинской громады.

Полікультурний Крим, багатий народними традиціями, має й давню традицію кобзарського мистецтва. Воно пов'язане безпосередньо з козацтвом, яке мало свої захисні позиції у цьому регіоні від нападу численних ворогів. Під час трьохсотлітнього поневолення українського народу земля Тавриди була місцем невільницьких ринків в Кафі (Феодосія), Козлові (Євпаторія) та інших кримських міст.

Козацька віха — імовірний історичний пам'ятник XVII століття в Криму (Ялта), пов'язаний з українським козацтвом. Була знайдена навесні 1972 р. доктором наук, кримським краєзнавцем, професором медицини Володимиром Навроцьким, нащадком козака Миргородського полку Петра Бесараба, на горі Ай-Нікола, що в околицях Ореанди, у східному куті верхньої тераси.